
Пане Анатолію, на чому сьогодні зосереджений Міжнародний фонд оборони України?
Нині активний напрямок - це співпраця з американською асоціацією National Defense Industry Association (NDIA), яка об’єднує військові структури та обороні компанії. Намагаємося розширити взаємодію американського ОПК з українськими компаніями, вийти на спільний пошук ефективних рішень проти нових загроз.
США визнають Україну як серйозного гравця в галузі оборонних технологій?
Прямо зараз це таки перебільшення. Маємо іншу ситуацію, хоч перспективи досить непогані. Україна поки ще не має великої кількості потужних технологій, натомість має велику кількість інноваційних рішень. У США ситуація інша: вони мають базові технології, яких не має у нас, але за рівнем інноваційності США позаду нас. Тому кооперація української інноваційності і американської технологічності може дати унікальну синергію для поштовху більш ефективного розвитку ОПК - як України, так і США. Незважаючи на прохолодне ставлення до України з боку адміністрації Трампа, США зацікавлені у ВТС. На підтвердження NDIA запросила вітчизняний ОПК взяти участь в безпековій конференції та виставці “Спроможності сил майбутнього”, яку організувала NDIA у червні. Більш того, українські компанії отримали 50% знижку на вартість участі у заході.
А що гальмує ВТС між Україною та США?
Створення умов для переведення українських досягнень на полі бою у технологічну співпрацю високого рівня передбачає появу в Міноборони відповідного органу з контролю за технологіями, органу-аналога американського агентства Defense Technology Security Administration. Воно відповідає за безпеку технологій, зокрема й при здійсненні обміну ними. Такий орган гарантуватиме партнерам дотримання протоколів, збереження технологій тощо. Крім того, сьогодні, коли постало питання ефективного експорту вітчизняних технологій, доленосні рішення залежать від СБУ, яка немає в цьому питанні компетенцій. Цим має займатися Міноборони.
Створення такого органу пов’язано з отриманням Україною ліцензій на виробництво американського озброєння. Тим паче, що українська сторона вже кілька разів зверталася із відповідним проханням, зокрема щодо ракет-перехоплювачів до ЗРС Patriot.
Чим ще корисною могла б бути співпраця?
Найбільшими прихильниками створення спільної платформи є військові, адже механізм взаємодії військових і виробників стане більш глибоким. Військові зможуть одразу окреслювати проблему, а компанії надавати інноваційні пропозиції щодо її розв’язання. Таке зближення є привабливим та може підняти ефективність технологій.
Чи буде така співпраця фінансово вигідною для виробників?
Так! Наша сторона пропонує свої напрацювання, американська - свої, а на виході створюється якісний спільний продукт. Це відкриває можливість для залучення ресурсів для виробників, оскільки США майже не купує не американське озброєння, і ці питання вирішує Конгрес. А коли продукт буде спільним, він матиме перспективи на ринку та й фінансову перевагу й для наших підприємств. Ці кошти можна буде вкласти у нові українські розробки.
Досить важливим є й питання інтелектуальної власності. Даний орган унеможливить втрату технологій. Як приклад, у США створили свій аналог дрона типу Shahed, і за інформацією різних джерел, у проєкті брала участь українська компанія. Таке ставлення може призводити до репутаційних збитків. Отже, такий орган неодмінно має бути створений в Україні, адже це інструмент для пошуку нових оборонних спроможностей.