Антиукраїнський меседж в телесеріалі - технологія впливу. Кому це вигідно?

Вже кілька разів раніше серіал заходив на тонкий лід антиукраїнської риторики - в перших серіях з'являлися неоднозначні вислови про українське військо, що, таким чином, виказувало інформаційне обмеження героїв і загальну ситуаційну короткозорість творців. А коли в сюжет ввели подвійну агентку, українську зрадницю, на допиті використали надто дражливі вислови, як правило, в американських серіалах, заборонені через відверте ксенофобське забарвлення. Втім, серіал відверто вибудовувався максимально жорстким - все ж продюсером є відвертий і жорсткий Джордан Шерідан, - тому на це закривалися очі.

Але 7-ма серія широко розкрила закриті очі на природу серіалу та походження його наративів.

В одній приватній розмові, між чоловіком і дружиною, де чоловік, Еррол (Мартін Донован) є аналітиком, а дружина - керівниця Управління операцій ЦРУ, Кейтлін Мід (Ніколь Кідман) - йдеться про те, що, мовляв йому, аналітику, і його компанії, Держдепартамент США попросив проаналізувати ситуацію з викраденням спецагентки ЦРУ Джо (Зої Салдана) на території США з її власного дому. І вони прийшли до висновку, що на таке не могли наважитися ні Китай, ні росія, ні Іран. І задались питанняя - кому це опосередковано вигідно? Щоб Америка глибоко вдарила по Китаю, росії чи ірану?

“Україна виграє найбільше - у них є розвідка, інфраструктура, у них є ресурси, а ми даємо їм гроші… Без нагляду”.

Пізніше героїня Кідман разом зі своїм заступником, Байроном Вестфілдом (Майкл Келлі), розкладає перед Держсекретарем Едвіном Маллінсом (Морган Фрімен) ситуацію про викрадення, пошук і, врешті, визволення спецагентки, і вони разом представляють свої здогадки. За їх теорією, це була “довга гра подвійної агентки”, українки, з ціллю - увага! - “щоб Сполучені Штати ще більше давили на росію заради перемир'я з Україною”.

“Україна єдина країна, яка виграє від успіху цього, і не постраждає від провалу… І агентка це робила, щоб втягнути нас у війну - прямими діями, грошима чи зброєю”, - каже герой Келлі.

Далі їх розмова переходить на зовнішньополітичні справи, де згадується операція США і України з викрадення російського військового на Донбасі. І що тепер його треба повернути росіянам.

“Це нам дасть важіль в москві - стосунки треба розморозити”.

Всі ці деталі і слова, наведені вище, фактично все пояснюють. Причому, цікаво, що пояснюють саме нам, а не тим, хто їх промовив, бо, як в приказці, - “на злодієві шапка горить”, а злодій і не бачить.

Вперше творці (а саме творці - сценаристи і продюсери - відповідальні за прописані та промовлені слова) проговорилися, коли героїня Кідман сказала “ми даємо їм гроші”. Америка давно вже не дає гроші Україні, лише продає свою зброю за гроші країн Євросоюзу, і це легко перевірити, адже більшість подібних угод є відкритими. Проговорилася героїня Кідман, бо висловила не просто неправдиву інформацію, а інформацію тенденційну, точніше тенденційно висловлену кількома людьми з нинішньої адміністрації США, і, більшою мірою, і найчастіше, промовлену президентом США Дональдом Трампом.

Вдруге творці проговорилися, коли сказали фразу “щоб Сполучені Штати ще більше давили на росію”. Але США на росію не тисне. Принаймні, не відомо про який-небудь тиск США на росію, окрім окремих санкцій, які й так були впроваджені щодо росії великою кількістю демократичних країн світу, і не тільки країнами ЄС, щодо якої, як формації, в серіалі висловилися “ЄС багато брудних справ робить”. Але, при цьому, є лише одна людина, яка говорить про ніби великий “тиск на росію” - це Дональд Трамп.

Врешті, завершуючи вказівку “звідки ростуть ноги”, творці остаточно підводять себе до ешафоту - “стосунки треба розморозити”, каже герой, але це знову ж таки не його слова, а слова Трампа.

Знаючи приналежність творців до консервативної партії, принаймні, головного творця серіалу, Шерідана, наразі, в 3-му сезоні, виконуючому роль виконавчого продюсера, зрозумілий вектор направлення ідеології. “Треба допомогти президенту”, - каже герой Келлі. І, певно, саме на цей млин ллють воду творці, щоб переконати глядача, і потенційного виборця, звісно, американського, у великій роботі на користь Сполучених Штатів. Весь наратив створений ніби для вигоди виборців. Та чи може бути вигода за рахунок неправдивої інформації? Чи, сказана президентом, вона перестає бути неправдивою?