Експорт зброї таки зрушився. Як це виглядає на практиці?

З початком широкомасштабної війни Україна майже зникла зі світового ринку озброєнь через необхідність насичення зброєю власних Сил оборони. Постачалися хіба що окремі сервіси чи окремі комплектуючі, які не впливали на обороноздатність, однак поставки яких мали політичний сенс. Як то експорт авіаційних комплектуючих в Туреччину чи Індію. 

 

Однак 1 липня Кабмін ухвалив нову процедуру експорту оборонних і dual-use товарів прийняттям постанови №875 - йдеться про поставки іноземним країнам “кінцевої продукції” ОПК, яка не затребувана армією.

Фахівці вбачають як позитивні зрушення, так і нові проблеми.

Серед досягнень – ліквідація багатомісячного етапу збору паперів задля досягнення необхідного дозволу на перемовини. Відбулося розмежування ролей та унормовано терміни на розгляд заявок (відведено не більше 30 днів), а для іноземних партнерів в рамках угод “Drone Deal” процедура спрощена до мінімуму. З липня експортувати зброю можуть виконавці держзамовлень або компанії, які включені до профільного реєстру.

А от до проблем нової моделі відносять “ціну за експорт”: передбачена сплата за оформлення та видачу дозволу на рівні 20% від вартості для експорту самостійних виробів, 30% – для складових частин, 20% – для технологій, 20% для реекспорту до третіх країн товарів, виготовлених за переданими технологіями. Це, кажуть деякі виробники, робить їх продукцію неконкурентоспроможною на ринку, а експорт – збитковим. Тим більше, що вартість розрахунку корелюється із ціною внутрішніх оборонних закупівель або визначається на підставі експертного висновку.

Крім того, встановлено, що сума контакту має бути від 15 млн. грн., або близько 293 тис. євро (не діє для комплектуючих) – для того, щоб імпортер не закуповував мінімальну кількість продукції, щоб самостійно розібратися у технологіях. Але найбільша пастка режиму – оплата наперед, - без цього документи не розглядатимуть. Тобто, з контракту на 15 млн. грн. треба одразу сплатити близько 3 млн. грн. збору наперед, незалежно від отримання дозволу.

Поки виробники та чиновники дискутують з приводу того, чи запрацює новий режим взагалі, найбільш спритні гравці укладають реальні контракти. Так, вже 1 липня компанія F-Drones отримала дозвіл на експорт до США партії безпілотників F10, а поставка 2000 БАК названа першим контрактом, що відкрив доступ іноземцям до українських бойових безпілотників, перевірених у реальних бойових умовах.

Насправді, це далеко не перша угода “кінцевої продукції”. За лаштунками збройового експорту кажуть, що ще до постанови з’явилося рішення продати одній з країн Балтії партію морських дронів Magura – виключення завжди були в Україні. 

Нині ж низка компаній готується до експорту, передусім ті, що стали переможцями або відзначені у конкурсі США Drone Dominance Program. Нині відомо про шість афілійованих українських компаній, тобто у складі американо-українських або англійсько-українських компаній – вони вже відібрані з 19 учасників.

Мова не тільки про дрони, скажімо, BlueBird Tech планує експортувати детектори дронів та засоби зв’язку, бо іноземні аналоги значно дорожчі.

Але виробники кажуть і про додаткові проблеми. Так, новий механізм експорту може перешкоджати виконанню контрактів за так званою “данською моделлю” - коли іноземні партнери фінансують виробництво зброї для Сил оборони. У Національній асоціації оборонної промисловості України NAUDI заявили, що вже заблоковані проєкти на декілька мільярдів євро. То ж Асоціація просить Міноборони ініціювати зміни до щойно виданої постанови Кабміну та прибрати експортний збір на зброю, що виготовляється за іноземні гроші для української армії.