Голлівудський серіал про нашу війну. Чому це важливо?

Неодноразово згадувана у 2-х попередніх сезонах серіалу російсько-українська війна, в 3-му з'являється крупним планом і з багатьма нюансами, значущими як для українців, так і для розуміння нами американців.

Нарешті, після 4,5 років повномасштабної війни, Україна фігурує в загальнонаціональних ранкових новинах Сполучених Штатів, нехай це лише і серіал, втім, серіал топовий. Ці новини слухає головна героїня, оперативник ЦРУ Джо (Зої Салдана). І чує вона конкретні та страшні дані, що “росія атакувала Україну 450-ма дронами та 30-ма ракетами”. Далі сюжет вирулює до української агентки і вона промовляє не часто згадувану абревіатуру ССД, скорочену назву диверсійного підрозділу російського ГРУ. Його керівника виявила українська розвідка на території донецької області, і пропонує взяти американцям. І тут з'являються перші нюанси.

На питання ЦРУушниці, чому самі українці не хочу самі знешкодити ГРУшника, “українська” агентка відповідає, що він є “молотом путіна” (що б це не означало), і “помста путіна буде дуже жорстокою”, ніби українцям не плювати на “помсту путіна”. Подібне означає цілковите не розуміння американськими сценаристами (самими американцами) війни і не знання вже існуючих спецоперацій зі знищення російських генералів, починаючи з підриву електро-самоката біля під'їзду і закінчуючи нещодавним підривом на день народження в кафе. А тут ГРУшник особисто знаходиться на території України, та й ще на ЛБЗ.

Попри це, головне в 1-й серії - це виконання самої операції з захоплення ГРУшника, коли спецгрупа ЦРУ разом з групою “Дельта” та з українською “Альфою” із СБУ проводить вилазку на позиції росіян. Це треба бачити, щоб зрозуміти, яка каша в головах американців щодо нашої війни і наскільки вони не готові до подібних воєн.

Вже сам підхід спецгрупи кричить - “це неможливо”. Група вдень рухається з ПНБ на шоломах, що зайве і обтяжливо (пристрої нічного бачення використовуються тільки вночі і від них доволі швидко втомлюється шия). Група біжить з мінімальною дистанцією між бійцями, таким чином, в разі обстрілу, вся група може бути знищена одномоментно. Група (вся) накопичується перед входом в будівлю, знову ж таки, максимально нерозумно. Далі група заходить в будівлю, яка є бункером Сил оборони України, і її ніхто не зустрічає - вони просто закочуються в підвал і бачать похмурих українських бійців, мовчки збираючих дрони.

Вже виходячи на операцію, американську групу супроводжують хмари дронів з сотень штук (!). Чи-то “Мавіки”, чи-то FPV, вони затуляють небо, викликаючи у американців шок (як і в українського глядача).

Далі дрони знищують нерозторопних корейців, наші герої розстріляли з кулеметів ланцюг автоматників, а потім в російські окопи вриваються … три бойові пси, що рвуть зубами руки, статеві органи і голови росіян.

Вже після успішно проведеного захоплення ГРУшника, епічної арт-підтримки і скиглення американців, що це якийсь кошмар, фак і хаос, героїня Зої Салдана каже, що “ми повбивали купу людей”, чим вириває себе і глядача з контексту і логіки війни.

Причому і на початку - в сцені зустрічі з українською агенткою, - і під час планування операції в бункері і після операції герої весь час повторюють своє нерозуміння “для чого це нам”, чим виявляють нерозуміння загальної кількості американців і особливо неодноразово виявленого нерозуміння великої кількості сучасного уряду США. Принаймні, до нинішнього часу, коли, здається, ставлення Трампа та його адміністрації трохи потепліло.

Ніби підсумовуючи всю серію і окреслюючи всю російсько-українську війну, один з агентів ЦРУ, який в минулих сезонах виконував помітну роль в американських операціях, а тепер присутній на постійній основі на нашій війні, як присутні американці вже понад 4 роки в складі “Міжнародного легіону” ГУР, каже іншому, ніби кажучи всій Америці: “Ти до такого не готовий. Це місце ніби як Перша світова зіштовхнулася із “Зоряними війнами”. Тут і дрони, і вся концептуальна зброя на планеті проходить випробування, поки солдати досі біжать зі сраними штиками”.

“Левиця” демонструє, який панує інформаційний хаос в Сполучених Штатів щодо нашої війни. А разом з цим виявляє хибне сприйняття і, відповідно, страх. В якомусь сенсі, це підтверджує слова трампістки Лори Лумер в інтерв’ю з Андрієм Білецьким, мовляв, ми, українці, маємо дуже погану комунікацію із Заходом і США зокрема, бо треба більше розповідати і пояснювати. Працюємо над цим.

P.S. Росіяни, перекладаючи 1-у серію 3-го сезону “Левиці”, все, де йшлося про обстріл росіян чи про співпрацю американців з Україною, не переклали, і навіть зублюрили українські нашивки на бронежилетах бійців. Будьте обережні з перекладом.