Оборонний потенціал. Кроки

Після того, як на полях саміту НАТО в Анкарі пообіцяв відкрити для України нову технологічну опцію у вигляді ліцензії на виробництво ракет до ЗРС Patriot, прорив відбувся й в “технологічно-ліцензійному” зближенні України з країнами Європи.

BTRY.ENERGY Journal вже писав, що Франція надає Україні ліцензії на виробництво зенітних ракет Aster 30 для ЗРК SAMP/T, а також крилатих ракет Scalp і високоточних авіабомб AASM, які є ключовим авіаційним озброєнням. Показово, що в оголошенні президент Франції Макрон не робив таємниці, щодо ролі кроку Трампа, та додав, що ще “кілька інших держав також ухвалили аналогічні рішення щодо передачі ліцензій”.

Останнє надзвичайно важливе, є, по-перше, свідченням готовності країн Європи до надання ліцензій і розширення технологічного співробітництва, а по-друге, свідченням, що “наполегливі побажання” з боку України сьогодні у Європі розглядатимуться з більшим бажанням, ніж коли-небудь раніше.

Про останнє свідчить взагалі безпрецедентне повідомлення видання Financial Times – Україна отримала спеціальний дозвіл на використання частини першого траншу обсягом 6 млрд євро від оборонного кредиту ЄС на 60 млрд євро - для закупівлі китайських компонентів для безпілотників! Нечуване для Європи рішення є маркером відчуття небезпеки континенту та готовності до нетрадиційних кроків.

Які проєкти є найбільш привабливими для України. Безумовно, пов’язані із створенням в Україні власних ракетних щита та меча.

Так, окрім опанування ліцензійного виробництва зенітних ракет Aster 30 варто продовжити та реалізувати роботу з італійськими Leonardo та MBDA Italy щодо спільного виробництві зенітних ракет CAMM-ER дальністю до 45 км (передбачалася участь щонайменше 5 вітчизняних підприємств). Це був би крок до ліцензійної локалізації або спільного виробництва протибалістичного ЗРК SAMP/T NG та новітніх ракет Aster до нього. Близьким до цих проєктів є й спільна реалізація з Британією та країнами Е3 розробки більш дешевої європейської антибалістичної системи.

Не менш важливим є питання політичного зближення зі США. Але якщо навіть Німеччині запропонували виробляти старі ударні ракети ATACMS (вже є рішення Lockheed Martin і Rheinmetall спільно виробляти ці ракети у Німеччині), а не щойно випробувані війною в Ірані їх наступниці – Precision Strike Missile (PrSM), то такий крок логічний і для України. Щоб, наприклад, потім спільно прийти до нової проривної балістики – виробництва PrSM. Обидві ракети до РСЗВ HIMARS, які Сили оборони використовують на війні з 2022-го.

Не виключено, десь варто йти шляхом сусідньої Польщі – задля гіперстрибку у опануванні ракетних технологій, в тому числі їх виробництва. Так, Польща в рамках історичної угоди з американським Anduril вироблятиме крилаті ракети Barracuda-500M дальністю 925 км, і хоч вони мають надмалу БЧ у 45 кг, дістануть і до москви. Бо у ракетних історіях важливі орієнтир на лідерів та власна політична воля. У цьому контексті оголошений намір Anduril виготовити 7 тис. дешевих крилатих ракет Barracuda-500 впродовж 27-го року багато про що говорить.

Гра на перспективу для України має сенс - йдеться про необхідність входження у міжнародні “клуби”. Наприклад, 6 країн Європи спільно запустять 8 проєктів далекобійного озброєння у межах програми European Long-Range Strike Approach (ELSA), зокрема і розробку ракети з дальністю понад 2 тис км. У такі проєкти треба влазити, використовуючи всі наявні аргументи, передусім нашу війну.

Тим більше, що Італія вже закликала до створення “континентального” оборонного альянсу за участю України - майбутня архітектура європейської безпеки має виходити за межі ЄС та охоплювати співпрацю з Великою Британією, Норвегією, Туреччиною та Україною.