Один з головних напрямків інвестицій у світі - Україна та її оборонка. Які є загрози?

“Гроші вливаються в оборонні технології такими темпами, які ще десять років тому здавалися б немислимими”, - пише Defence Blog,

і зазначає, що інвестиції йдуть далеко не тільки з Міністерство війни США, - тепер гроші дають приватні інвестори, спеціалізовані венчурні фонди та сімейні офіси, і сфера їх інтересів - виробники безпілотників, стартапи у сфері штучного інтелекту та компанії, які розробляють озброєння для війни в Україні.

Одним з інвесторів є Йонас Мальмгрен, генеральний директор шведської венчурної компанії Front Ventures AB, який доволі зрозуміло пояснив інтерес до українських виробників: “В Україні формується нова оборонна промисловість одразу в кількох напрямках: БпЛА та компоненти для них, програмне забезпечення для командування й управління, систем РЕБ і НРК. Усе це проходить в Україні перевірку реальну, в бойових умовах, і має короткі та ефективні цикли від розробки до миттєвого використання”.

Не забув він при цьому вказати на низьку ціну таких проєктів в порівнянні, наприклад, з американськими проєктами (одна з причин, чому Lockheed Martin блокує передачу Україні технології виготовлення перехоплювачів до системи Patriot - це те, що у нас вони будуть значно дешевше коштувати, ніж в США, тому хто ж після цього буде купувати перехоплювачі у них?).

Натомість неочікувано в коментарі Мальмгрена прозвучала моральна причина - мовляв, “інвестори свідомо погоджуються на підвищений рівень ризику, оскільки хочуть підтримати Україну”.

При цьому шведський спікер відзначив і проблеми з інвестиціями в українську оборонку - бюрократія є занадто важким місцем для проходження інвесторів, що, зрештою, спрямовує гроші та доходи на користь конкурентів України. Тому інвестори воліють мати справу з компаніями, наділеними або так званими Letter of Intent, “листами про наміри”, або замовленнями на випробування з необхідністю масштабувати виробництво. Втім, за його словами, “станом на серпень 2026 року було видано лише один дозвіл на експорт ударних дронів”, а “щодо перехоплювачів — жодного дозволу на експорт не видано”, і “це обмежує продажі українських оборонних компаній і робить інвестиційні перспективи менш привабливими, збільшуючи ризик для України втратити перевагу лідера в інноваціях, якщо експорт залишатиметься обмеженим”.

У підсумку автор дає пораду, якій варто дослухатися і нашим можновладцям, якщо ми не хочемо втратити бізнесову та міжнародні підтримку, бо ця порада дається інвесторам світу, і вони можуть вибрати не Україну: “Під час оцінювання українських компаній варто розглядати експортну політику, а не ризики безпосередньо на полі бою, як ключовий фактор, за яким необхідно стежити, оскільки регуляторна політика держави може значно сильніше обмежити зростання стартапу, ніж сама війна”.