Український КАБ. Розказуємо

20.05.2026

Створення вітчизняної керованої авіабомби (КАБ), вірніше, знаходження рішення щодо універсального модуля планування та корекції (УМПК) для авіаційних бомб відображає загальний алгоритм R&D, який українська влада свідомо ігнорувала.

Автор:
Валентин Бадрак
директор Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння

Україна створила свою першу керовану авіабомбу, яка вже готова до бойового застосування – це результат гранту від Brave1 та 17 місяців розробок. КАБ з назвою “Вирівнювач” має унікальну конструкцію, і це не копія наявних рішень - він коштує приблизно втричі дешевше за американську керовану авіабомбу JDAM-ER.

До цих, вже загально відомих даних, можна додати хіба що те, що високоточний засіб ураження можна буде запускати з українських F-16 і Mirage. КАБ можна застосовувати незалежно від погодних умов чи часу доби.

Ключовим фактором є повідомлення про фінансування держави. Бо ще у червні 2024 року Командування ПС ЗСУ зазначало про розробки УМПК для авіабомб – щоб наздогнати противника. Але чому це так довго не вдавалося? Відповідь досить проста: очільники військового відомства в Україні чомусь були переконані, що треба лише купувати готове до використання, але практично нічого не робили для підтримки розробок.

Ще до широкомасштабного вторгнення держава не виділяла гроші на R&D (research and development, дослідження та розробки). З Міноборони домовлялися лише про використання полігонів, озброєння та обладнання.

Наприклад, “Українська бронетехніка” виконувала понад 10 розробок, з яких лише одна фінансувалася державою. Компанія “Рамзай” пропонувала перший в Україні безпілотний вертоліт RZ-500 із комплексом керованого ракетного озброєння, але МОУ це не цікавило. Хоча саме компетенція держави - визначити найкращих та найбільш перспективних.

Теж саме стосується й КАБів - сімейства радянських корегованих авіабомб вагою від 250 до 1000 – 1500 кг. В арсеналах України залишилося чимало КАБів вагою 250 та 500 кг. Тобто, не треба з нуля створювати авіабомбу, а розробити лише УМПК.

Щонайменше чотири компанії з 2024 р. розробляли УМПК: три приватні підприємства, а ще одне – державне, яке на той момент направило документи на приватизацію. Військові супроводжували проєкт, адже надзвичайно зацікавлені у появі такого озброєння. Але фінансів держава на цю справу не виділяла. Отже, прогрес гальмувався, бо виробництво дослідних зразків та випробування здійснювалося самими розробниками. Були випадки, коли небайдужі представники бізнесу просто надали одному з КБ кошти на черговий етап випробувань. Вартість УМПК складає близько 25 тис дол., а кожне нове випробування передбачає виробництво нового прототипу.

Але все ж у 2025 р. один з розробників досяг дальності застосування високоточного боєприпасу у 30 км, а в 2026 р. – вже понад 60-70 км; за даними інсайдерів з МОУ, виріб кодифікували. Також прогресу у створені УМПК для КАБ досягла група молодих конструкторів з Вінниці - УМПК для КАБ у 250 кг вже прийнято на озброєння. Проте складнощі виникали із розгортанням серійного виробництва.

Військові кажуть, що до фінішу також наближається ще один розробник – було досягнуто дальності планування 63 км з висоти пуску 2 тис м. І результат надзвичайно важливий, оскільки цей розробник здійснював випробування авіабомби вагою 500 кг. Тим більше, розробник при цьому намагається забезпечити вибух за кілька метрів від поверхні землі.

Водночас забезпечення більш-менш безпечного для пілотів літаків ПС ЗСУ скидання КАБ із серійним УМПК на 80 км+ поки не вдавалося.

Отже, ситуація показова й виглядає як урок: держава, в разі бажання отримати нове інноваційне рішення, не має просто очікувати завершення R&D, а має активно впливати на хід розробок. І не тільки вирішенням проблеми фінансування сучасного R&D для приватних компаній, а й запровадженням інституту уповноважених представників. Тоді компанія під угоду з державою може отримати необхідні ресурси, а після запуску виробу у серію, розрахуватися з державою з прибутків.

В умовах воєнного часу тил має працювати.

Український КАБ. Розказуємо

Автор:Валентин Бадракдиректор Центру досліджень армії,конверсії та роззброєння

Автор:
Валентин Бадрак
директор Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння