
Літій-іонні (Li-ion) акумулятори широко застосовуються у цивільній та військовій сферах. Характерною особливістю Li-ion є висока енергоємність на одиницю маси при відносно малій вазі. І хоча ми давно знайомі з акумуляторами даної хімії, більшість досі може не розуміти як оцінити стан батареї та чи вона придатна до використання. Давайте розберемося, що потрібно, щоб легко визначити стан вашого акумулятора.
Для оцінки стану батареї застосовують три основні показники: ємність (скільки енергії здатна зберегти батарея), внутрішній опір (спроможність подавати струм) та швидкість саморозряду (ознака механічних пошкоджень чи хімічних проблем). І хоча немає жодного приладу, що міг би швидко і надійно перевірити стан акумулятора за один раз, деякі приховані дефекти та несправності розпізнати легко.
Внутрішні проблеми (дефекти виготовлення, домішки металів тощо) та зовнішні фактори (удари, перегрів, перевантаження, вологість) впливають на роботу всіх типів Li-ion. Наприклад, спека, сильний мороз, надмірний заряд, глибокий розряд або фізичні удари шкодять вашій батареї та знижують її термін придатності.
Під час експлуатації Li-ion батареї найчастіше виникають такі проблеми: поступова втрата ємності (втрачається обсяг заряду), підвищення внутрішнього опору (падає здатність віддавати струм), перегрів корпусу та утворення газів (що викликає набухання), витік електроліту й корозія, а також короткі замикання (зовнішні чи внутрішні). У всіх випадках продуктивність і надійність батареї серйозно знижуються.
Ефективна діагностика виконується в кілька етапів. Починають з візуального огляду. Оглядають корпус, електродні клеми та з’єднання на предмет видимих дефектів: здуття чи розшарування упаковки, тріщини, витоки рідини, почорніння контактів чи корозію. Такі ознаки вказують на внутрішні пошкодження.
Далі застосовують електричні тести. Перший із них – перевірка напруги. Для цього акумулятор повністю заряджають, потім мультиметром вимірюють напругу окремих елементів. У нормальному Li-ion елементі напруга лежить у діапазоні ≈3,6–4,2 В. Якщо якесь значення суттєво нижче (наприклад, <3,0 В), то це вказує на глибокий розряд або втрату ємності.
Ще один стандартний метод – тест ємності (розрядний тест). Після повного заряджання батареї її елементи підключають до стандартного навантаження і вимірюють час розряду до порогової напруги. У нормальному стані елементи розряджаються з приблизно однаковою швидкістю, тоді як зіпсовані – значно швидше або повільніше. Різниця у часу свідчить про втрачену ємність.
Далі вимірюють внутрішній опір. Для цього застосовують спеціальний вимірювач внутрішнього опору або мультиметр на режимі міліом. Тест проводять під невеликим навантаженням і фіксують падіння напруги. У нормального Li-ion елемента внутрішній опір становить кілька десятків міліом (зазвичай <50 мОм). Якщо ж у якогось з них він значно вищий, це свідчить про його деградацію або пошкодження. Великий внутрішній опір призводить до сильнішого розігріву при навантаженні і свідчить про підвищену вірогідність аварійної ситуації.
Ще один простий тест – аналіз балансу напруг. Після заряджання акумулятор лишають на деякий час у спокої, потім окремо вимірюють напругу елементів. У працездатній батареї розбіжність між ними буде незначною. Якщо ж виявлено один елемент або кілька з явним відставанням, це означає дисбаланс.
Важливо використовувати систему керування батареєю (BMS). Сучасні акумулятори, зарядні станції мають вбудовану плату, що постійно вимірює напругу, струм та температуру кожного елемента. BMS може видати попередження/помилку про дисбаланс або надмірний нагрів. Наявність BMS значно полегшує діагностику: за даними контролера легко виявити акумуляторну комірку із підвищеним опором чи відхиленням напруги. У лабораторних умовах для поглибленої діагностики застосовують також методи електрохімічного імпедансного спектроскопа (EIS), ультразвукову перевірку та теплове сканування, які допомагають заздалегідь виявити внутрішні дефекти.