НРК-амфібії. Україна

20.07.2026

У сучасній війні перевагу отримує той, хто першим впроваджує інновації. НРК вже довели, що мають високу ефективність на фронті та українці пішли далі і розвивають напрямок амфібійних платформ, що виглядає багатообіцяюче.

Автор:
Дмитро Бадьорий
спеціально для BTRY.ENERGY Journal

Нещодавно BTRY.ENERGY Journal писав, як завдяки історичному рішенню комбрига 123-ї окремої бригади ТрО полковника Олега Макухи та командира 1-го батальйону безпілотних систем майора Дениса Гіпіка, Україна першою в світі доставила НРК на окупований берег Кінбурнської коси за допомогою безпілотної морської платформи, створивши прецедент проведення мультидоменної операції. Як і в попередніх операціях за участі НРК, ризики на локації, де вирує неабияка небезпека, взяла на себе не людина, а машина.

Тактику висадки роботизованої техніки на берегах підконтрольних рф можна масштабувати і для цього вже є рішення - амфібійні НРК. Це роботизовані наземні платформи, які здатні працювати як на суші, так і пересуватися водоймами, болотистою місцевістю, досягати окупованих територій та проводити операції, в тому числі й бойові, унеможливлюючи людські втрати. Розробникам зброї це здається важливим питанням, адже досить часто саме водойми слугують природною лінією розмежування сторін на полі бою. Більш того, зазвичай підходи до них заміновані.

У експертному середовищі відзначають значну потребу в амфібійних НРК для посилення бойових спроможностей армії. Йдеться про недорогі та не надто важкі платформи, вагою 500-800 кг, що, рухаючись самостійно або із додатковими пантонами, могли б здійснювати потужні безпілотні нальоти на противника. Крім цього, однієї з функцій НРК, на думку військових, має бути спроможність вилазити на круті береги, щоб НРК здійснювали місії самостійно. За різними підрахунками, з урахуванням спецпідрозділів, попит оцінюється у 300-500 таких НРК-амфібій.

Показово, що в Україні вже є до десятка компаній, що опановують такі розробки.
Називають компанію Ratel Robotics, яка розробляє амфібійну платформу на базі НРК Ratel X. Комплекс оснащений понтонами, а також він має колеса для руху по суші. Роботи над НРК поки що тривають, але в компанії обіцяють, що така інноваційна розробка скоро вже буде готова.

Також вже кодифіковано амфібійний НРК UNEX UGV. Як стверджують в Міноборони, платформа легко пересувається по воді, плавнях, болоту, трясовині, піску, складній поверхні та кризі. Окрім цього, такий НРК представлений у різних модифікаціях, зокрема з бойовим модулем та системою РЕБ. BTRY.ENERGY Journal писав 4 місяці тому, що армія США взяла UNEX на озброєння.

Noman Technology працює над НРК-амфібією Тритон 2.0. Він оснащений колісною базою та електродвигунами, а кліренс сягає понад 210 мм.

Усі розробники вказують, що на їх платформи можливе встановлення додаткового обладнання або модулі з FPV-дронами.

Однак ніша таких НРК залишається напівпорожньою, тому що переважна більшість розробників не може подолати проблему повної герметичності корпусу. Або ж звертається до іноземних компаній для закупівлі корпусів. Через це вартість комплексу підвищується вдвічі-втричі. Серед чутливих аспектів платформ також є керування на воді та забезпечення безперебійного зв’язку.

У свою чергу в світі фактично немає надійних амфібійних НРК, а в Європі можна виділили німецьку компанію Rheinmetall з сімейством платформ Mission Master. Їх амфібійні комплекси оснащені функцією автономної навігації та управління Rheinmetall PATH, зокрема й з технологіями ШІ.

Якщо Україні вдасться швидко реалізувати такі НРК, то це може стати ще однією родзинкою вітчизняної “оборонки” разом із дронами-перехоплювачами, адже ніхто в світі не зможе надати дієвий амфібійний НРК, що пройшов випробування реальним боєм. Більш того, якщо Європа почне підготовку до сучасної війни, то великою вірогідністю потреба в таких комплексах значно зросте.

Наразі, за інформацією від деяких розробників, у разі наявності інвесторів, доведення перших версій українських амфібійних НРК може бути здійснено за 4-6 місяців.

НРК-амфібії. Україна

Автор:Дмитро Бадьорийспеціально для BTRY.ENERGY Journal

Автор:
Дмитро Бадьорий
спеціально для BTRY.ENERGY Journal