Вагомі елементи удосконалення ППО: як це може виглядати

Пропонується комплексний підхід, в якому майже рівні значення мають щит і меч. Спробуємо поки оглянути розвиток потенціалу щита, не торкаючись літаків ПС ЗСУ, озброєння яких є окремим питанням, де Україна залежить від партнерів - розвиток так званої “малої ППО”, тобто усього, що ефективно працює по більшості повітряних цілей.

Окрім розвитку реактивних перехоплювачів, є необхідність говорити про наступні доповнення.

Необхідно розширити залучення армійської та легкомоторної авіації для активної протидії безпілотникам противника. Але оскільки літаки типу Як-52 мають замалу швидкість (до 300 км/год), а гелікоптери ще меншу (Мі-8 близько 240-260 км/год, Мі-24 у межах 260-300 км/год), їх варто оснащувати різним озброєнням – від ракет до, власне, БАК-перехоплювачів. Вже відомо про використання модернізованого легкомоторного літака Z-137 AgroTurbo від чеського Moravan, який оснастили ракетами Р-73 класу “повітря-повітря”.

Окреме питання для антидронового й антиракетного посилення України - штурмовиками A-29 Super Tucano зі швидкістю 540-580 км/год. З листопада 2025 року бразильський Embraer оголосив про розширення можливостей його за рахунок ракет з лазерним наведенням і кулеметів калібру 12,7 мм. Літаки у замовленнях, але можливості перекупити оцінюють як ймовірні. Також аналогами бразильського літака можна вважати Hürkuş (Туреччина), KAI KT-1 Woongbi (Південна Корея), Pilatus PC-9 (Швейцарія) та T-6 Texan II (США). Вони мають слабше бойове навантаження та недостатню електроніку, однак потенційно можуть бути оперативно адаптовані для цілодобового несення бойового чергування.

Окремої уваги заслуговують інноваційні системи ближньої дії типу Sky Sentinel - ШІ-керовану турель, що самостійно виявляє дрони і веде вогонь із великокаліберного кулемета. Sky Sentinel не лише значно дешевша у використанні порівняно з класичними ракетними системами, а й вже продемонструвала практичні результати.

Найамбітнішим напрямом може стати створення й бойове використання українських дронів-перехоплювачів. Головне питання – їх масштабування, і це можна організувати за принципом “простого” перехоплювача Octopus – його нині виробляють 29 компаній. До речі, і сам БАК може удосконалюватися шляхом встановлення турбореактивного двигуна, що забезпечить швидкість понад 500 км/год.

При цьому посунути значну частину засобів ППО у фронтову зону, зокрема оснастити не тільки підрозділи СБС ЗСУ, але й корпуси та передові бригади - не тільки БАК-перехоплювачами, але й іншими засобами. Тобто, стаціонарними і мобільними турелями та турелями у вигляді безпілотних модулів, НРК із засобами ППО та й безпосередньо самі засоби – гарматні та ракетні. Отримання у великій кількості сучасних коштовних систем типу Skynex - нереально. Однак збільшити можливості випуску “військового ППО” та й розгортання закупівлі-виробництв більш дешевих ПЗРК – цілком під силу, якщо підійти системно (у тій же сусідній Польщі вже укладені фантастично великі контракти на власні ПЗРК Piorun, і завдання дипломатії - вийти на швидку закупівлю для України).

Також питання модернізації та удосконалення ППО мають отримати перший рівень пріоритету в державі – тут і про фінансування від Міноборони, і про роботу Brave1. Наприклад, з 2025 року на озброєння 3-ї окремої штурмової бригади надходив мобільний ЗРК Dragon H73, створений на базі армійського позашляховика HMMWV з ракетами Р-60 (AA-8 Aphid), Р-73 (AA-11 Archer) та AIM-9M Sidewinder. І ці та схожі проєкти необхідно швидко апгрейдити та масштабувати.