Безпілотна війна переходить на стратегічний рівень

24.09.2025

Трансформація безпілотних ударів Сил оборони України у потужний механізм впливу на стратегічний рівень противника у вересні поглибилася та стала більш помітною тенденцією.

Автор:
Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння

Безпілотна війна переходить на стратегічний рівень

На тлі переходу Росії до тактики зондування потенціалу колективної обороноздатності НАТО та виявлення потенційних розбіжностей усередині альянсу шляхом дронової атаки Польщі українські безпілотні місії, зокрема на Приморськ та Кірішський НПЗ демонструє еволюцію військової стратегії України, яка вже систематично націлена на російську енергетичну інфраструктуру з метою підриву її військової економіки. Балтійський регіон вже стає другою ареною протистояння Росії та України, з прямим залученням НАТО, а дрони перетворюються на інструмент «повітряних санкцій», завдаючи ударів по стратегічних об’єктах, які ще вчора здавалися недосяжними.

УКРАЇНСЬКІ БАК-ІННОВАЦІЇ

20 вересня 2025 року українська компанія BlueBird представила на виставці Defense Tech Valley 2025 у Львові найновішу версію портативного детектору дронів "Чуйка 3.0" - розробка увібрала в себе найкращі напрацювання конструкторів та програмістів компанії, досвід застосування на полі бою та побажання наших військових та свідчить про збільшення ваги детекторів на війні. Так, "Чуйка 3.0" дозволяє на відстані до 4 км виявляти всі FPV-дрони, які є у повітрі у визначених діапазонах, і це унікальна можливість попередження піхотинців про знаходження та наближення FPV-дронів (після включення детектор за 4-8 секунд сканує частоти в трьох ключових діапазонах, які покривають до 95% найпоширеніших частот FPV-дронів - це 1080-1800, 3000-4100 та 4900-6100 МГц).

Підприємство "Українська бронетехніка", що знається на виробництві бойових броньованих машин, розпочала серійне виробництво безпілотного авіаційного комплексу типу UB60D – воно стартувало усього за місяць після кодифікації БАК. UB60D - високоточний FPV-дрон на базі 60-мм уламкової міни, - випробували на фронті у бойових умовах, де дрон показав хороші результати. Серед іншого, у БАК передбачено об’єднання бойової частини з системою управління, тому комплекс не потребує додаткового попереднього спорядження.

У вересні українська компанія Swarmer, що розробляє рішення на основі штучного інтелекту для автономності дронів, залучила $15 млн на розвиток роїв дронів на основі штучного інтелекту. Як повідомив перший віцепрем'єр-міністр – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, йдеться про інвесторів із США: Broadband Capital Investments, R-G.AI, D3 Ventures, Green Flag Ventures, Radius Capital та Network VC, а це найбільша інвестиція в українську оборонну технологічну компанію з початку війни.

Ще одна подія вересня – завершення фінальних випробувань ударних дронів-камікадзе з дальністю дії понад 40 км - йдеться про БАК, які здатні долати засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) та можуть уразити ворога далеко за лінією фронту. Особливо відзначено сприяння кластеру Brave1 та зворотний зв’язок від військових у процесі розробок БАК.

У вересні 2025 року відбулося важливе об’єдання компаній «Vyriy» та «Четвертий Закон» задля старту масового виробництва автономних дронів. Приклади об’єднання «знизу» потужних приватних гравців особливо важливі, оскільки демонструють самоорганізацію ОПК і здатність активно діяти без будь-якої допомоги держави. Компанія «Vyriy» є одним із найбільших українських виробників дронів, а компанія «Четвертий Закон» є провідним розробником систем автономності – разом вони масово вироблятимуть дрон із донаведенням. Попит на дрони з донаведенням зростає щодня; при цьому Генштаб ЗСУ, Міністерство оборони та Мінцифри неодноразово наголошували на потребі масштабування якісних рішень у сфері автономності.

ДРОНИ НА ВІЙНІ. ЯК УКРАЇНА ВИБОРЮЄ ТЕХНОЛОГІЧНІСТЬ

Як згадувалося вище, колосальне значення мали атаки у вересні українськими безпілотниками на економічну інфраструктуру у Приморську та Кірішський НПЗ.

Водночас варто звернути увагу на деякі висновки військових експертів. Передусім, у вересні радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки Юрій Касьянов у статті для zn.ua відзначив перевагу малих зенітно-ракетних комплексів над дронами-перехоплювачами. Експерт назвав деякі недоліки дронів-перехоплювачів, зокрема необхідність для дрона-перехоплювача на кожен бойовий виліт мати оператор: «Якщо "Шахеди" летять зграєю — 100-20 штук з інтервалом 1-2 хвилини, то треба на їхньому шляху посадити як мінімум 100-200 операторів, щоб спробувати перехопити цей рій». Касьянов також зазначив, що оператори та дрони-перехоплювачі заважатимуть один одному, працюючи на однакових або близьких частотах та застосовуючи радари, які вносять перешкоди, завдаючи удару по одному і тому самому дрону-камікадзе декількома дронами і пропускаючи інші "Шахеди" під час колективної атаки. Крім того, каже фахівець, швидкості дрона-перехоплювача не вистачає щоб наздогнати великий дрон-камікадзе. Він також наголосив, що дрони-перехоплючі не можуть працювати під час погіршення погодних умов: сильного вітру, дощу чи снігу, оскільки тоді їхні камери нічого не бачать; водночас дрони-камікадзе росіян літають практично в будь-яку погоду. Він додав, що в реальних умовах не вистачає досвідчених операторів, як і радарів для виявлення "Шахедів". Він зробив висновок, що шість одиниць зенітно-ракетних комплексів, які мають достатній запас ракет можуть гарантовано закрити небо над Києвом і регіоном.

Важливо мати на увазі, що у вересні Росія перейшла рубіж у понад 800 безпілотників, задіяних одночасно. Російські повітряні операції стають все складнішими за ступенем організації, але з’являються і нові вразливі нюанси для росіян. Як вважає Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, РФ робитиме зусилля для збільшення виробництва і ”стратегічних” дальніх дронів, і тактичних фронтових апаратів. Однак вона не має ресурсів для «цунамі», - настільки значного зростання, щоб зруйнувати систему ППО України та дестабілізувати лінію оборони на фронті. У зв’язку з цим експерт акцентує увагу на необхідності стримування на трьох напрямках, ще до того, як хвилі та рої російських дронів вступлять у бойовий контакт із силами оборони. По-перше, виробничі ланцюги, - як централізованого випуску дальніх дронів, так і децентралізованого - тактичних, - вразливі. По-друге, - обмеження критичного імпорту: закриття ринків санкціями та адміністративними процедурами не створює значного ефекту для економіки країн-постачальників, але може суттєво вплинути на виробництво дронів для фронту в Росії. І по-третє, ефективним буде знищення структур управління дронами на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях.

Сили оборони України все частіше стикаються на фронті із так званими «дронами-ждунами». Зокрема, на Лиманському напрямку українські військові фіксують цю нову загрозу - дрони здатні тривалий час перебувати в режимі очікування, щоб уразити ціль у найменш неочікуваний момент. Такі БАК з'явилися приблизно 2–3 місяці тому, вони мають спеціальні платформи - вони можуть приземлитися на рівне місце, наприклад, на дорогу, дах будинку, зупинку тощо, - і чекати, поки з'явиться ціль, зазвичай це автомобіль із військовими.

Водночас українська компанія Ptashka Systems вже представила рішення для протидії «дронам-ждунам» окупантів, які тривалий час перебувають у режимі очікування цілі. Розробники запропонували застосовувати перехоплювальні дрони, що скидaтимуть на «ждунів» спеціальні сітки - основна перевага методу полягає в тому, що ворожий дрон продовжує залишатися в засідці, а його оператор даремно витрачає час, очікуючи на появу цілі. Бо коли ціль з’являється, сітка ускладнює або унеможливлює підйом «дрона-ждуна».

Фахівці також фіксують, що БАК "Молния" противника стала небезпечнішою - у РФ закінчують випробування свого ударного дрона типу "Молния-2" на оптоволокні. Разом з тим, експерти зауважують, що у випадку використання оптоволокна росіянам на "Молнии-2" доводиться жертвувати іншими тактико-технічними характеристиками - дальністю польоту дрону та масою корисного навантаження.

СВІТОВІ РІШЕННЯ У БЕЗПІЛОТНИХ СИСТЕМАХ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

Майже одразу після російської атаки дронами Польщі з подачі президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн виник проєкт "Стіна дронів" (Drone Wall), що має на меті захищати держави-члени ЄС на східному фланзі блоку, а також і саму Україну. Де-факто це є публічне й офіційне визнання що Україна має передові технології масового створення безпілотників. Досить цікаво й те, що на проєкт мають виділити 6 млрд євро, а у якості інструменту буде використовуватися програма кредитів на оборонне виробництво SAFE. Єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс прямо заявив, що "Стіну дронів", ініційовану ЄС, слід будувати разом з Україною з огляду на її великий досвід у боротьбі з дронами.

Окрім рішення ЄС є й не менш цікаве – від Британії. Так, у вересні стало відомо, що Велика Британія вироблятиме українські дрони-перехоплювачі. Для початку планується виготовлення першої тисячі дронів – усі вони будуть доставлені в Україну. Йдеться про БАК, які зарекомендували себе як засоби боротьби проти російських безпілотників.

Між іншим, усе більше країн світу роблять акценти саме на використання дронів у своїх арміях. У вересні Міністерство оборони Японії анонсувало розробку ешелонованої системи прибережної оборони SHIELD (Synchronized, Hybrid, Integrated and Enhanced Littoral Defense). Інформація про фінансування робіт з її створення викладена у бюджетному документі на 2026 рік: нова система покликана створити єдиний організм керування та наведення дронів різних типів, об’єднавши як різні моделі, так і дрони трьох родів військ. Через збільшення вартості пілотованих систем та створення масових запасів ударних дронів різних типів з боку Китаю та КНДР, Японія прагне перейти на широке використання дешевших та масових БАК, включно з безпілотними літальними платформами, безпілотними надводними апаратами та підводними апаратами. Вартість розробки цієї системи наразі оцінюється у 860 мільйонів доларів з її впровадженням у структуру Сил самооборони Японії вже у 2027 році. Сухопутні сили самооборони Японії отримають сучасні безпілотні літальні апарати, зокрема FPV-дрони, а також квадрокоптери для проведення розвідки. Крім того, планується закупівля трьох типів малих ударних БАК: Type-1, Type-2 та Type-3.

Type-1 призначений для ураження техніки та інших цілей на коротких відстанях.
Type-2 матиме збільшену дальність застосування; його цільовим призначенням стануть як ворожі укріплення, так і десантні кораблі противника.
Type-3 розрахований на дальні удари на дистанції до 100 кілометрів із завданням ураження наземних і надводних цілей, подібно до попередніх типів.

Морські сили отримають два типи безпілотних апаратів. Перший — корабельні дрони, які можуть запускатися з борту кораблів і призначені для нанесення ударів по ворожих надводних цілях. Другий — малі безпілотні катери-розвідники, що виконуватимуть спостереження за противником із можливістю завдавати ударів.

Повітряні сили зосередяться на розвитку ударних можливостей своїх безпілотних систем. Планується закупівля спеціалізованих протикорабельних дронів великої дальності, призначених для ураження морських цілей. Окрім того, будуть придбані спеціальні дрони-перехоплювачі.

Слід також акцентувати увагу на тому, що великі, багаті ресурсами країни, ведуть розробки потужних та великих, надскладних безпілотників.

У вересні французький великий БАК Aarok, на базі якого мають виробляти дрон в Україні, нарешті здійснив перший політ. Компанія Turgis & Gaillard оголосила про здатність БАК Aarok нести до 1,5 тонни озброєння та використовувати стандартні авіаційні боєприпаси - вперше БАК був продемонстрований ще у 2023 році, але на доведення розробки пішло цілих два роки. Дрон продемонстрував гарну керованість, високу скоропідйомність та повну відповідність заданим параметрам. На борту літального апарата знаходився пілот, однак це вважають поширеною практикою. Для України ця подія непересічна, оскільки ще у вересні 2023 року Turgis & Gaillard та "Антонов" уклали угоду про спільне виробництво БАК на базі Aarok. БАК може перебувати у повітрі до 24 годин; швидкість його польоту досягає 463 км/год - використовується турбогвинтовий двигун Pratt & Whitney Canada PT6. Aarok може використовувати стандартне авіаційне озброєння, зокрема ракети Hellfire, бомби AASM Hammer, ПТРК Akeron та блоки 70-мм ракет.

У цьому ж вересні на одному з китайських випробувальних полігонів зафіксували новий важкий безпілотник, збудований за схемою cranked kite («зігнутий змій»). Конструкція має значну схожість із відомим китайським безпілотником великої висоти та тривалого часу польоту CH-7 і, найімовірніше, є його еволюцією або принаймні повторює форму крила. За оцінками, його розмах крил сягає приблизно 40 метрів. У центральній частині корпусу видно один повітрозабірник спереду та вихлопний отвір ззаду. На зовнішніх краях крил помітні незвичні тіні, що може свідчити про наявність техніки або обладнання безпосередньо під ним. Дрон стояв відкрито, без жодних спроб замаскувати його від супутникової розвідки, що очевидно є формою свідомого донесення інформації про передові розробки.

США ще більше активізували розробки. Зокрема, велий БАК MQ-9A Reaper став дроном-маткою для Switchblade 600, який може так летіти на 175 км У вересні відомий американський баражуючий боєприпас Switchblade 600 інтегрували для повітряного запуску з не менш відомого ударно-розвідувального MQ-9A Reaper. Таким чином останній здобув собі ще одну роль у вигляді матки дронів. Під час випробування розробниками, компаніями AeroVironment та General Atomics Aeronautical Systems, було досягнуто можливості передачі даних, керування та наведення у режимі реального часу; загоризонтне управління забезпечувалося з допомогою супутникового зв’язку SATCOM.

Нарешті американський оборонний гігант Lockheed Martin показав свій новий дрон-винищувач Vectis, який викликав величезну увагу з боку західних видань, які приділи цій розробці значну увагу. Великий БАК, що належить до групи 5, останньої у системі, а це за класифікацією означає, що він має злітну вагу понад 600 кг. Він є "верхівкою досвіду в галузі інтеграції складних систем, розробки перспективних винищувачів та забезпечення автономності". Vectis створений у відомій лабораторії Skunk Works та призначений для взаємодії з винищувачами п'ятого покоління. Він має виконувати ударні та розвідувальні задачі, пригнічувати РЕБом та протидіяти ворожим атакам. Vectis повинен забезпечити багатодоменну взаємодію та має дальність польоту, яка підходить для всіх театрів військових дій, включно з Тихоокеанським.

НАПРАЦЮВАННЯ У СФЕРІ НРК

У вересні 2025 року Україна розробила НРК з ракетами та лазерним наведенням - компанія FRDM Group представила нову версію наземного роботизованого комплексу D-21 з бойовим модулем D-18, який оснащений пʼятьма направляючими для 70-мм ракет. Основною метою компанії було підвищення дальності ураження цілей наявною зброєю з НРК D-21. Ракетна система може уражати цілі на відстані 10 км. А з урахуванням можливості керувати роботом на відстані 5 км, дальність дії установки розширюється до 15 км від позиції. При розробці НРК метою була заміна на полі бою великих реактивних систем залпового вогню. НРК значно дешевший, більш мобільний і здійснює запуски ракет на віддалені від позицій, та й також має менший силует, тобто є менш вразливим. Вантажність роботизованої платформи складає 200 кг по мʼяким і 300 кг по твердим ґрунтам, що дозволяє встановити на неї модуль з п’яти ракет Hydra 70. Команда FRDM Group паралельно інтегрувала систему лазерного цілевказання на дрон R-34.

Українська відома оборонна компанія First Contact розгорнула співпрацю з німецькою Diehl Defence у сфері розвитку наземних роботизованих комплексів (НРК). Нині відбувається тестування, отриманням результатів, і співпраця з Diehl Defence щодо вдосконалення і підготовки для постачання НРК Ziesel на гусеничній базі. Відомо, що НРК з електричним двигуном має максимальну швидкість 20 км/год, запас ходу до 40 км (може працювати 24 год), а його корисне навантаження складає 500 кг.

В Україні у вересні також з’явився 4-тонний наземний дрон зі ШІ та дизельним двигуном Bufalo. Як відомо, першим "важким" українським роботом став PROTECTOR, створений «Українською бронетехнікою». Що ж до Bufalo, його створила українська компанія, яка поки не розкриває своєї назви. Відомо, що НРК має основне його призначення у сфері забезпечення логістики та гуманітарного розмінування. НРК здатен проїхати 100 - 200 км, в залежності від баків. Його система зв'язку працює віддалено – через Starlink та радіоканал, а також через супутниковий зв'язок з GPS-навігацією є захищеними від впливу ворожого РЕБ завдяки CRPA-антені. В НРК інтегровано штучний інтелект, яким забезпечується локальна навігація. "Робот може захоплювати та супроводжувати ціль, але не ухвалюватиме рішення про знищення техніки чи людей. Я ніколи не дозволю йому прийняти рішення замість людини, тому що від цього залежить життя", – акцентував розробник НРК.

НАПРАЦЮВАННЯ У СФЕРІ РЕБ

У вересні про українські засоби РЕБ з’явилося дуже цікаве повідомлення. Зокрема, про те, що вітчизняні РЕБ змушують російські ракети «Кинжал» промахуватися. Йдеться про суттєве підвищення ефективності у протидії ракетам ворога. До того ж це витрати противником мільярдів на протидію. В Генштабі ЗСУ пояснюють, що швидкість ракети ускладнює її навігацію, роблячи її вразливішою до радіоперешкод. Завдяки цьому та розширенню можливостей РЕБ українські військові змогли посилити вплив на ракети «Кинжал» та інші керовані боєприпаси. В Генштабі ЗСУ стверджують, що Росія вже витратила щонайменше 1,5 млрд доларів на спроби протидіяти українським системам. Зокрема, окупанти змушені масово оснащувати свої боєприпаси дороговартісними антенними модулями CRPA, які встановлюють у кориговані авіабомби та дрони-камікадзе типу "Шахед". Вартість однієї такої антени становить від 10 до 17 тисяч доларів. Джерело також повідомило, що ворог запустив близько 8 тисяч керованих авіабомб КАБ та близько 40 тисяч "шахедів", кожен із яких оснащений цими антенами, що й формує зазначену суму витрат. Крім того, російські солдати поступово вдосконалювали свої системи, переходячи від чотирьохелементних приймачів до восьми- та шістнадцятиелементних антен, щоб підвищити стійкість до українських РЕБ.