Відмова від ядерної енергії, продиктована катастрофами кінця ХХ сторіччя на Чорнобильській АЕС та “Фукусімі”, й разом з цим панічним страхом та неправильним розумінням потреб та вимог екології, врешті була переглянута. Ядерні реактори почали знову будуватися та експлуатуватися. Наразі вони виглядають ледь не панацеєю - спасінням людства.
“Американські військові споживають у базовому режимі понад 3 гігавати електроенергії та щодня спалюють понад 12 млн. галонів рідкого викопного палива”.
“Споживання енергії на одного американського військовослужбовця з 1945 року
зросло у 20 разів”.
“Уран-235 має у 2 мільйони разів вищу енергетичну щільність, ніж дизельне паливо, тоді як дизель приблизно у 50 разів енергоємніший за комерційні акумуляторні батареї. Шматок урану-235 розміром із м’ячик для гольфу містить стільки енергії, скільки могли б накопичити літій-іонні батареї загальною вагою, що перевищує вагу десяти Ейфелевих веж. А 1 мікрореактор може забезпечити обсяг енергії, еквівалентний 100 мільйонам галонів дизельного палива, що дає змогу безперервно забезпечувати військові операції без необхідності дозаправлення”.
Відповідно до всього цього, 10 місяців тому
був оголошений заклик на створення мікрореакторів для визначених військових баз, і кілька днів тому фундаментальна ініціатива Advanced Nuclear Power for Installations (ANPI) з теперішньою назвою Janus Program визначила 5 реалізаторів. Тепер протягом наступних 5 років буде інвестовано понад 2 млрд дол. для
постачання більш ніж 20 ядерних мікрореакторів на військові об’єкти, починаючи з розгортання першого реактора на базі армії США восени 2028 року.
До чого це все? До того, що попит на електроенергію з розвитком індустріалізації, штучного інтелекту та будівництва дата-центрів зростає на 12% щороку. А на п’яти всьому світі, і Америці також, наступає Китай, де всього більше і енергетична розбудова швидша й масштабніша.
Ядерна енергія - частина боротьби за домінування. У кого її буде більше - той і виграє. А нафта та газ - це минуле.