Три головних видання Америки - про Україну. Чому це важливо?

BTRY.ENERGY Journal сьогодні вже згадував про статтю з NYT про “десятиліття західного умиротворення володимира путіна”. Але варто сказати, що автор не зупиняється на самовикритті, кажучи про (жалюгідне) “видовище американської слабкості”.

При цьому він зазначає речі, компліментарні для нас, та, головне, важливі для всіх решта, як елементи розуміння ситуації: що “Україна, як я боявся, не стала Францією 1940 року” і що “війна в Україні продемонструвала - навіть найсучасніше військове спорядження США застаріває завдяки появі бойових дій безпілотників на базі штучного інтелекту” .

Далі автор об'єднує нашу війну у всесвітню, згадуючи свою статтю після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 під заголовком “Ось як починається Третя світова війна”: “Минуло більше ніж через чотири роки, і я дивуюся, наскільки я мав рацію”.

Об’єднуючи в одне ціле всі конфлікти в сучасному світі, автор приходить до сумного висновку - “ми не готові до військових дій” і “продовжуємо, лише ледь усвідомлюючи, плисти до шторму, що насувається”.

The War Zone не робив висновків, втім зазначив “зміну стратегії атак росією ракетами та безпілотниками по українській столиці” і “найбільшу кількість повітряних тривог у Києві з початку повномасштабної війни”. І перерахував всі болючі факти та всі останні звитяги ЗСУ та СБУ - обстріли, вибухи на складах, мобілізацію і, напротивагу, атаки на російські авіабази, залучення ШІ та оборону міст-фортець.

З цього плавно тема перетікає в публікацію The National Interest, де автор звертається до трьох важливих фігур в українській військово-оборонній структурі - колишнього міністра оборони Михайла Федорова, нинішнього міністра Євгенія Хмари та нового головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого. І головний ідейний центр статті - у думці Хмари, що “маленька радянська армія не зможе перемогти велику радянську армію; Україна має створити власний спосіб боротьби; павутиння - це те, як виглядає цей метод”.

Вдала аналогія, яка переплітається з назвою вже відомої на весь світ спецоперації “Павутина”, проведеної СБУ та ЦСО “А”, показує хитросплетений характер ймовірності розвитку тої боротьби, на якій, здавалося б, поставив хрест автор New York Times, доволі песимістично дивлячись в майбутнє. Але NI має зважений оптимізм, і він будується на оцінці людей, які наразі очолюють українське військо.

За думкою The National Interest “Хмара сформулював доктрину безжальної асиметрії витрат”, а “Драпатий - енергійний і вимогливий, професійний, але адаптивний, його вважають у всіх рядах зразком командира нового покоління”. Разом, завершує думку автор, “двоє чоловіків, які цього літа очолили … військове керівництво, будуть вести війну - і, судячи з наявних доказів, друзі країни мають підстави очікувати від обох багато чого”.