
Попри введення комплексів лазерної зброї в експлуатацію, закупівлю для національних армій та доволі жвавий експорт-імпорт, для тріумфу нової зброї ще не час. Фахівці однак впевнені, що війни на Близькому Сході та в Україні можуть відчутно прискорити успіх розробок лазерної зброї.
З подій весни 2026 року варто відзначити заяву про начебто успішні випробування у квітні лазерної системи Locust на американському авіаносці USS George HW Bush, де екіпаж бойового корабля (як заявляється) може буквально за лічені хвилин навчитися збивати цілі з високою ефективністю. Розробник - американська AeroVironment, - наголошує на реалізації концепції “збиття цілей за копійки” та має намір посилити антидроновий захист альтернативним шляхом. Хоч одноденні випробування начебто успішні, поки усе робилося нашвидкуруч. А самі випробування зупинили операційну діяльність авіаносця, яку власне мають охороняти. А саме, на час тестування лазеру довелося призупинити звичайні польоти.
Фахівці наголошують, що масове застосування лазерних комплексів поки стикається із низкою проблем, з яких найскладніше - забезпечення стійкого живлення.
Пошук рішення - не уповільнюється
Дуже активно просуває свої розробки Ізраїль - у квітні передав лазерну систему Iron Beam ОАЕ для захисту від атак Ірану. “Залізний промінь” начебто збиває БпЛА за 5 дол. Задля прискорення переходу ППО до дешевших і технологічних рішень, Ізраїль додатково передав систему Spectro, що виявляє дрони типу Shahed на відстані до 20 км. Наміри зростають, але результати неочевидні.
У квітні і США зажадали масштабувати технологію для протидії крилатим ракетам за програмою JLWS – лазерної системи в рамках програми Joint Laser Weapon System. Знову питання “перехоплення за копійки” стало стимулом номер один. Це лазер потужністю 150 кВт з потенціалом для масштабування до 300 кВт, а далі й 500 кВт. Але, здається, поки вона більше “проїдає” грошей: 2027 року на неї спрямують 94 млн дол., 2028-го - вже 216 млн, а до 2031-го витрати складуть майже 676 млн дол.
Це не дивно, бо попри сумнівні успіхи лазерів, країни їх активно купують. Навіть після дорікань Саудівської Аравії про погану роботу китайських лазерних комплексів ППО Skyshield, у грудні 2025-го на закупівлю націлився Оман. Вірніше, такі системи помітили в Омані. Варто нагадати, що Саудівська Аравія скаржилася, що довелося витрачати до 15-30 хвилин на збиття одного дрона.
Симптоматично, що китайську лазерну установку Silent Hunter (входить до комплексу ППО Skyshield) бачили й у російських загарбників. Але про успіхи – мовчання. Скоріше, розробники активно й наполегливо тестують досягнення на реальній війні.
Послідовність намірів
Ще у червні 2024 року Forbes вперше фіксував збиття безпілотника лазером армією США в бойових умовах. Дивним здавався факт, що сама армія це не підтвердила, і не спростувала - найімовірніше, йшлося про систему M-SHORAD з дальністю ураження тактичних дронів до 5 км, а саме ця система інтегрована у сучасну американську БМП Stryker, та було погоджено проект виробництва їх в Індії.
У квітні 2025-го у США вирішили стратегічні БАК MQ-9B озброїти лазерами: General Atomics анонсувала лазерний бойовий модуль High Energy Laser Weapon System потужністю до 300 кВт (btry.energy писав про це раніше). Примітно, що для цього на борту БАК передбачалися спеціальні акумулятори.
А в листопаді того ж року було і перше рішення Британії: посилити ППО флоту встановленням комплексів DragonFire, власне лазерною зброєю, що “здатна уражати монету з відстані 1 км”. Однак за дві бойові лазерні системи сплатять аж 316 млн фунтів (414 млн дол.) – вони з’являться лише у 2028 р.
Шлях до успіхів складний та коштовний. Але, очевидно, розробники вважають, що шлях подолає той, хто йде.