
Не таємниця, що й нині значна кількість нових інноваційних рішень з’являється у майстернях військових підрозділів – корпусів, бригад та батальйонів, - часом безпосередньо на фронті. Саме це надало Україні переваги не тільки на полі бою, але й в загальному світовому змаганні оборонних технологій.
Під час широкомасштабної війни було розгорнуто глобальну співпрацю, де велику роль відіграли волонтери й фонди, але лідерство залишилося за самими військовими на фронті.
З одного боку, ОПК отримував швидку відповідь від фронту щодо тестування рішень у бойових умовах, з іншого боку, самі військові стикалися із необхідністю швидкого удосконалення отриманих озброєнь. Волонтери й фонди прискорювали процес – прямими постачаннями новинок від ОПК. Часом доводилося вносити значні інженерні правки у наявні конструкторські рішення, а інколи прямо біля окопів навіть переробляти отриману зброю.
Упродовж останніх років деякі команди розробників здійснювали вояжі до підрозділів на лінії бойового зіткнення та проводили опитування потреб. Саме у такий спосіб було створено, наприклад, 22-дюймовий дрон або вдосконалені боєприпаси для скидів з дронів.
Однак ще більш показовим виявився процес розробок на самому фронті, де майже у кожному батальйоні є власна майстерня чи міні-конструкторське бюро. Кажуть, що у розвинутих бригадах є навіть свої “польові” хіміки.
Серед дієвих “фронтових розробок” називають і унікальні інноваційні рішення, наприклад, створення пристрою для оптичної детекції неба, створення радарного поля для моніторингу і контролю простору, створення контрбатарейного радару та інші. Власне система ситуаційної обізнаності було створено завдяки інженерам у погонах, та й подальші вдосконалення “Дельти” та “Кропиви” відбулися безпосередньо на фронті. Величезних успіхів вояки досягли у створенні різноманітних датчиків та детекторів.
Один з бойових комбатів бригади СБС ЗСУ розповів, як у 2025 році почали випробування пеленгаторів, а після доопрацювання вполювали кілька ретельно захованих розрахунків хваленого “Рубікону” та відправили йому у подарунок бомберів.
Фахівці в ОПК та волонтери, що займаються розвитком технологій, вказують на необхідність у першу чергу систематизувати найкращі розробки, де головною метою мало б стати їх масштабування від однієї окремої ділянки фронту до усього фронту.
Але наполягають, що при цьому важливо допомогти військовим розробникам отримати винагороду, бо такі розробки нерідко в них беруть за безцінок компанії, які часом перепродають їх за кордон.
Здається, крок до системності зроблено 13 квiтня, коли Кабмін України встановив чіткі вимоги до захисту прав на оборонні технології. Хотілося б в це вірити, бо ще у травні минулого року Міноборони ініціювало зміни в інтересах військовослужбовців, які створюють зброю, і таки ухвалили закон щодо майнових прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені вояками-винахідниками.
Але все ж у підсумку можна зазначити, що, з одного боку, мережа польових майстерень стала відчутним внеском у створення переваг Сил оборони на полі бою. А з іншого, закріпити та розвинути права інженерів-вояків, транформуючи швидку взаємодію армії та ОПК у загальнодержавну систему, поки не вдається.
Нині, як кажуть в Міноборони, військовий міністр Михайло Федоров створює мережу проектних офісів всередині відомства, де кожен з офісів опікується окремим напрямком. Залишається сподіватися, що відповідні проектні офіси Міноборони не залишать без уваги розвиток інновацій у фронтових майстернях.