“Кіллхаус” або Як не “вбить” зв`язок в екстремальних умовах

29.04.2026

Продовжуємо говорити про технологічну цінність фільму “Кіллхаус”. Однією з особливостей зйомок було використання супутникового зв`язку типу Starlink. btry.energy поговорив з Антоном Садиковим, СЕО компанії Adaptis (забезпечення стабільним супутниковим інтернетом).

“Кіллхаус” або Як не “вбить” зв`язок в екстремальних умовах

Розкажіть, будь ласка, про технологічний аспект вашої роботи над проектом “Кіллхаус”?
Партнерство з Killhouse було для нас органічним. Творці фільму позиціонують його як перший український тактичний екшн, у якому FPV-дрони стали частиною кінозйомки, а до роботи над стрічкою долучилися військові з бойовим досвідом, щоб передати сучасну війну без декоративності. У такому проєкті зв’язок — це вже не технічний фон, а частина знімального процесу: він тримає команду в одному темпі, дає змогу швидко переглядати матеріал, працювати з плейбеком, графікою, pre-viz і VFX просто на локації. Саме така безперервність і робить можливими складні зйомки в польових умовах, де час, координація і швидкість рішень напряму впливають на результат. Ми раді, що наше рішення допомогло команді зберігати цей темп і не втрачати керованість процесу там, де звичайна інфраструктура не дає стабільної опори.

Що саме компанія інтегрувала в знімальний процес?
Перша частина — робоча: ми забезпечили знімальну групу супутниковим інтернетом для виїзних локацій, де мобільний зв‘язок був відсутній або працював нестабільно. Для цього використовувалися два комплекти Starlink Gen3. Вони були потрібні команді для практичних задач під час зйомок і вже на етапі постпродакшену: Zoom-зустрічей із партнерами, передавання плейбеків і дейліків, синхронізації між департаментами, а також для оперативної роботи з графікою, pre-viz і VFX просто з локації.

Друга частина — візуальна достовірність у кадрі. У самому фільмі використовувалися адаптації Adaptis на базі Starlink Gen2, без активних терміналів у кадрі. Це був свідомий вибір, тому що події у фільмі відбуваються у 2024 році, і саме такий формфактор був би найбільш правдоподібним для того часу. З нашого боку робота включала підбір рішення, консультації з продюсерською командою та художницею-постановницею щодо формфактору й зовнішнього вигляду, базове встановлення на одній із локацій, налаштування та інструктаж команди. Після цього знімальна група вже могла самостійно розгортати систему під свої задачі.

Яким чином втримується сигнал стійким в екстремальних умовах і за рахунок чого це можливо на ЛБЗ чи в умовах бою?
Тут треба чітко розділяти дві речі: польовий стійкий зв‘язок і роботу в середовищі активної радіоелектронної протидії. Жодне цивільне рішення не дає абсолютної гарантії в умовах цілеспрямованого впливу РЕБ. Але там, де мобільний зв‘язок нестабільний, пошкоджений або відсутній, супутниковий канал часто дає більш керований резервний або основний зв‘язок — за умови, що система правильно встановлена, живлення продумане, а команда розуміє, як із нею працювати.

Під час руху нерівною місцевістю чи в умовах бою, як правило, не думаєш про технічний момент роботи обладнання, вимагаючи його безумовної роботи. Які тут можуть бути рекомендації?
Саме тому в польових і наближених до бойових сценаріях критичними стають дисципліна монтажу, автономність живлення, захист вузлів і швидкість розгортання. На практиці це й визначає, чи зв’язок залишиться робочим інструментом, чи перетвориться на ще одну проблему посеред задачі.

Окремо щодо живлення: Adaptis не постачав для Killhouse окрему систему живлення, але команда отримала від нас інструктаж щодо сумісних сценаріїв роботи — зокрема через зарядні станції, інвертори або генератори, залежно від конкретної локації та формату зміни. Фактична конфігурація живлення могла змінюватися від майданчика до майданчика.