
Упродовж останнього місяця у світі та в Європі відбулася низка важливих подій у галузі військово-технічного (ВТС) та оборонно-промислового співробітництва, які мають прямий вплив та відношення на розвиток оборонного потенціалу української держави. Більше того, наближається піковий момент ВТС усього західного табору, що для України є вікном можливостей – у контексті інтеграції ОПК в західний оборонний та оборонно-промисловий простір.
Ключовим трендом стає намагання США повернутися на ринки ЄС та європейського НАТО – внаслідок усвідомлення, що Європа здатна переорієнтуватися на власні озброєння та на інших партнерів (як то Ізраїль чи Південна Корея). Згадаємо лише кілька вагомих подій у цій площині. Lockheed Martin та Rheinmetall вирішили спільно виробляти (та розподіляти в НАТО) ракети ATACMS – до РСЗВ HIMARS. А союзники США в Альянсі націлились підписати низку угод з американськими виробниками ракет Stinger, AMRAAM та PAC-3 – щодо їх виробництва або обслуговування. Польща взагалі пішла на історичну угоду з американською Anduril – щодо виробництва крилатих ракет Barracuda-500M дальністю дії 925 км. Показово, що тут, на тлі прохолодного ставлення Білого дому до суб’єктності Європи, відбувається переважно наполеглива робота компаній “знизу”.
Усі означені “рухи” мають виняткове значення для України. Для цього є кілька причин. Передусім, ВТС – є державним механізмом для розвитку оборонного потенціалу. Йдеться про забезпечення фізичної безпеки ОПК через мережу СП та виробництв компонентів озброєнь; розвиток спільних розробок (R&D); розвиток спільних виробництв та отримання ліцензій; розвиток спільних проєктів з експорту кінцевої номенклатури продукції, що розроблена та створена спільно; обмін технологіями та створення умов для технологічних переваг спільних озброєнь. Наступний момент: США пропонують європейцям у першу чергу ракети, а це те, що конче потрібно й Україні – як у вигляді технологічних рішень, так і у вигляді дозволів на ліцензійне виробництво. Нарешті, самі головні гравці континенту відкрили кілька ракетних програм, куди українським компаніям потрапити було б дуже важливо.
Поки що українські компанії також рухаються “у Європу” переважно “по горизонталі”, хоч і було зафіксовано певні зусилля на рівні президента та міністра оборони. А остаточне рішення української влади відкрити експорт виробленої зброї – через угоди Drones Deal, які укладено вже з дев’ятьма країнами та до кінця року будуть укладені ще щонайменше із п’ятьма країнами НАТО, - дозволить реально розвинути ВТС. В тому числі, через обмін технологіями. Тут слід підкреслити, що саме ракетних, зокрема балістичних технологій не вистачає ОПК України. Хоч і удосконалення наявних буде не зайвим.
Україна на теренах ВТС вже має певні досягнення. Сьогодні, наприклад, BTRY.ENERGY Journal повідомив, що українська крилата ракета FP-5 “Фламінго” компанії Fire Point використовує французьку систему наведення розробки компанії Safran. А ще раніше та ж Fire Point домовилася із німецькою HENSOLDT – щодо використання для системи ППО FREYJA радарів TRML-4D.
Так само ДержККБ "Луч" домовилося із європейським гігантом MBDA про розвиток крилатої ракети, яку вже називають NEPTUNE2.
А ще раніше з іспанської групою компаній Sener Aerospace & Defence угоди про ракетне співробітництво вже уклали українські компанії Fire Point, ДержККБ “Луч” та “Радіонікс”. Із німецькою Diehl Defence уклала угоду згадана вище Fire Point. При цьому Diehl Defence вже навіть розглядає можливість виробництва української крилатої ракети FP-5 “Фламінго” на території Німеччини, про що заявив виконавчий директор компанії Гельмут Раух.
Таким чином, за рахунок ВТС Україна здатна “підтягнути” ракетні спроможності, та ще й, не виключено, стати активом для європейських ракетних програм.