Побудова системи протидії дронам рф – що може зробити Україна, чим здатен допомогти Захід | Центр досліджень армії, конверсії та роззброєн

18.07.2025

Більшість експертів з питань озброєння вважають, роль самої України у створенні системи захисту від ворожих далекобійних дронів має зростати, а неготовність до масованих атак противника з червня 2025 року – прямий наслідок недоліків у роботі вітчизняного оборонного та оборонно-промислового менеджементу

Автор:
Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння

Побудова системи протидії дронам рф – що може зробити Україна, чим здатен допомогти Захід

Україна вже майже три роки протистоїть безпрецедентному терору з неба, який став ключовою складовою свідомого геноциду нації. Йдеться про вкрай агресивні, системні й практично безперервні обстріли населених пунктів російськими ракетами та безпілотниками, які розпочалися з 10 жовтня 2023 року. Але у 2025 році, після низки удосконалень своїх інструментів терору – ірансько-російського дрон-камікадзе типу “Шахед” (Shahed) та глобального масштабування його росією у сімейство БАК «Герань-2» обстріли набули критичного характеру. Комбіновані атаки у червні вийшли на рівень 500 повітряних цілей упродовж однієї атаки, де серед балістичних та крилатих ракет дрони-вбивці посідають визначальне місце (лише протягом червня 2025 року росія здійснила 2736 атак по Україні за допомогою дронів типу Shahed/«Герань»). Крім того, внаслідок змін у тактиці застосування БАК Shahed/«Герань», зокрема у збільшенні висоти та використанні для ударів по одному об’єкту 10-20 дронів одразу проблема захисту вийшла на новий рівень. Тим більше, що в липні атаки ворога досягли нечуваних масштабів – використання до 700 дронів упродовж однієї доби. Фахівці попереджають, що у противника незабаром можуть з’явитися такі ж безпілотники на реактивних двигунах – то ж ризики зростають і далі.

В умовах, коли противник намагається виснажити протиповітряну оборону та досягти прориву за допомогою перенасичення каналів виявлення, засоби ППО з дорогими ракетами типу IRIS-T або NASAMS застосовувати недоцільно – вони не можуть протистояти масовим атакам дешевих дронів. Потрібно знаходити та впроваджувати інноваційні рішення, які самі по собі також будуть недорогими.

З одного боку, Україна стрімко нарощує власні можливості щодо посилення протиповітряної оборони, однак проблема їх масштабування, включно з нездатністю менеджменту роботи кроки на упередження створює ризики нового порядку. Що ж стосується Заходу, то бюрократія Європи породжує повільність у прийнятті рішень та їх реалізації. І Україні, і Європі необхідно прискоритися задля забезпечення безпеки не тільки України, а й усього континенту.

При цьому загальне посилення системи ППО та остаточне оформлення її ешелонованої архітектури стає справою номер один у захисті держави і нації. Ця система ППО має бути комплексною, а коли йдеться про протидію саме дронам, має включати різноманітні ЗРК з cost-effective ракетами, зенітні гарматні та кулеметні установки, можливості легкомоторної та армійської авіації, дрони-перехоплювачі та окремі ексклюзивні рішення, як то стрілецька зброя з новітніми набоями, електромагнітна та лазерна зброя. Головне – з наявних та ймовірних нових можливостей побудувати систему.

Спробуємо поглянути на можливості України та партнерів

Легкомоторна та армійська авіація

Турбогвинтовий Embraer EMB 314 Super Tucano (A-29) вважається одним із найпридатніших варіантів. Про цей літак неодноразово говорив відомий в Україні військовий – генерал Сергій Кривонос (перший заступник Командувача Сил спеціальних операцій ЗС України у 2016-2019 рр.). Навіть у своїй книжці «Зі щитом або на щиті. Правда про війну» про це написав [1]. Як вважає Михайло Самусь, очільник New Geopolitics Research Network та заступник керівника Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, відносна дешевизна літака в експлуатації, здатність тривалий час перебувати в повітрі на малих швидкостях, а також можливість оснащення гарматами та ракетами класу "повітря - повітря" робить його оптимальним варіантом для повітряного патруля [2]. Самусь називає потенційними аналогами літаки Hürkuş (Туреччина), KAI KT-1 Woongbi (Південна Корея), Pilatus PC-9 (Швейцарія) та T-6 Texan II (США). Усі вони мають обмеження, зокрема слабше бойове навантаження та недостатню електроніку для роботи вночі або в складних умовах, однак потенційно можуть бути адаптовані для цілодобового несення бойового чергування за наявності відповідної модернізації.

Такі літаки та їх численні аналоги можна було б купувати або робити запит про отримання у якості військової допомоги заздалегідь – ще осені 2022 року. Майже те ж саме можна сказати і про вертольоти армійської авіації.

Цілком можна вести мову застосування для знищення означених дронів ударних американських гелікоптерів типу Bell AH-1Z Viper або його аналогів. Як приклад, цей багатоцільовий бойовий гелікоптер має необхідні для протидії БАК Shahed/«Герань» високоточні ракети, 20-мм гармату та передові системи наведення. Ті ж США мають надлишкові запаси таких гелікоптерів, а Україна вже вела перемовини щодо їх отримання.

Крім того, можна запускати дрони-перехоплювачі, використовуючи вертоліт як платформу. Такі рішення відпрацювали у Франції. А також вже використовувала рф, коли намагалася у такий спосіб знищити українські морські безпілотники.

Водночас, фахівці попереджають про проблеми з наведенням, дружнім вогнем, навчанням пілотів, а такоє і з озброєнням – кулеметів на пілонах і карабінів із заднього сидіння навчальної спарки, відверто не вистачає потужності [3].

Зенітні ракетні комплекси та зенітні установки

Тут можливо навести кілька ілюстративних прикладів.

Скажімо, вперше ЗРК Raven потрапили до України навесні 2023 року, і станом на травень 2025 року здійснили понад 400 пусків ракет по ворожих повітряних цілях. Загальна ефективність склала 70%. Комплекс розробили за ідеєю Центру авіаційних та космічних військ Королівських ПС всього за 4 місяці, які запропонували використати доступну базу Supercat HMT-600 для встановлення на неї авіаційних ракет малої дальності ASRAAM [4].

Придбання в країнах ЄС та НАТО сучасних зенітних гармат із супроводом цілі та програмованими снарядами також має величезне значення.

Нині чи не найкращими системами є самохідні комплекси Skynex – наступне покоління ЗУ Gepard. Україна отримала перші комплекси протиповітряної оборони Skynex німецької розробки від концерну Rheinmetall у 2023 році. До складу комплексу може входити блок управління та контролю, радар X-TAR3D та чотири артустановки Mk3. Дистанція ураження цілі – до 3 км, що дозволяє збивати повітряні цілі ворога на ближніх дистанціях. Програмовані снаряди від 35-мм гармати не піддатливі до дії засобів ворожої РЕБ, на відміну від зенітних ракет.

Окремої уваги заслуговують інноваційні системи ближньої дії з використанням штучного інтелекту. Зокрема, йдеться про Sky Sentinel - ШІ-керовану турель, що самостійно виявляє “шахеди” і веде вогонь із великокаліберного кулемета. Sky Sentinel не лише значно дешевша у використанні порівняно з класичними ракетними системами, а й вже продемонструвала практичні результати - наприклад, шість збитих дронів у бойових умовах лише за одну ніч. Така технологія може стати основою для розгортання об'єктових рубежів ППО, де людський фактор мінімізується, а ефективність — зростає [5].

Українські винахідники з "НовіТехНет" у липні 2025 року також представили проєкт роботизованої турелі "ЦВЯХ" для легких зенітних ракет типу RBS 70 та інших ПЗРК. При цьому зазначається, що її також планують використати для аналогічних вітчизняних ракет ППО, які наразі розробляються. При цьому, за словами розробників було досягнуто високої точності: зі снайперської гвинтівки на дальності в кілометр точність склала 5 см, а керування здійснюється дистанційно [6].

Вже є й цілком нові рішення. Зенітна система RapidRanger є по суті автономною пусковою установкою вагою менш як 500 кг, яку можна інтегрувати на будь-яку платформу відповідної вантажопідйомності. Використовує британських ракети Marlet LMM або Starstreak. Про плани масштабного підсилення українського ППО завдяки ЗРК RapidRanger стало відомо в червні 2025 року – йдеться про те, що Україна залучить майже 1,7 млрд фунтів від Великої Британії для додаткової закупівлі зброї – як раз ці комплекси ЗРК Rapid Ranger та легкі багатоцільові ракети Marlet. Вже 10 липня уряд Британії офіційно повідомив про плани постачання Україні 5000 ракет, виготовлених компанією Thales [7].

Однак варто наголосити: головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський висловився, що використання дронів-перехоплювачів набагато ефективніше, ніж мобільні групи. «ЗСУ розвивають для протидії російським "шахедам" напрямок дронів-перехоплювачів (зенітних дронів), ефективність яких становить близько 70%», – розповів головком. Він додав, що такі групи не втратили свою актуальність, а їх ефективність становить до 40%. Загалом ефективність знищення "шахедів" становить ~82% [8].

Дрони-перехоплювачі як частина державної системи ППО

Безпілотні авіаційні комплекси (БАК) "ступили на поле" засобів протиповітряної та протиракетної оборони. Вони можуть перехоплювати ворожі безпілотники та вражати навіть гелікоптери та російські винищувачі у повітрі.

Перехоплювачі – це, звісно, не єдиний шлях, але він, напевно, найбільш потужний, адже дрони набагато дешевші за інші засоби. Для прикладу, у квітні 2025 року, український БАК-перехоплювач «Генерал Черешня», який коштує, умовно, кілька тисяч доларів, збив найдорожчий російський розвідувальний дрон вартістю 300 000 доларів.

У травні 2025 року з’явилося перше відео перехоплення дроном російсько-іранського ударного безпілотника типу Shahed. Сили оборони, як було заявлено, успішно використовували дрон-перехоплювач Sting (“Жало”) [9]. Тоді ж було повідомлено, що підрозділ Сил безпілотних систем Darknode зі складу 412-го полку Nemesis знищив близько 100 ворожих дронів-камікадзе типу Shahed та “Гербер” за допомогою дронів-перехоплювачів. Йдеться про квадрокоптер, розроблений групою "Дикі шершні" - цей апарат керується у режимі FPV, досягає швидкості до 200 км/год, має висоту польоту до 3 км і використовує системи штучного інтелекту для наведення на ціль. Підтверджене бойове використання Sting під час реальних атак “шахедів” свідчить про те, що Україна здатна створювати власні ефективні засоби боротьби з новітніми загрозами.

Необхідно швидко доводити до серії наявні розробки. Скажімо, українська компанія WIY DONES у червні представила дрони-перехоплювачі «Шахедів». STRILA – це дрон-перехоплювач ударних БАК типу «Шахед», який перебуває в небі 15-20 хв. та здатен розвивати швидкість понад 300 км на годину. Використовуючи спеціальний софт, який вже працює у Силах оборони України, STRILA може висунутися в район руху ворожого дрона, а потім оператор в ручному режимі доводить перехоплювач до цілі. Рівень його готовності - TRL-7 (Technology Readiness Level 7, тобто прототип пройшов випробування в умовах, максимально наближених до бойових) [10].

Рішень таких вже близько двох десятків – проблеми лише із масштабуванням.

Але крім своїх розробок, необхідно швидко налагодити співпрацю з західними компаніями – французькими, британськими, американськими, навіть купувати те, що вони вже встигли напрацювати. Приміром, німецький Diehl Defense, який є виробником ЗРК середньої дальності IRIS-T, нещодавно представив новий дуже цікавий перехоплювач Cicada ("Цикада"). Він є складовою частиною антидронової системи Sky Sphere, і нам дуже цікавий, оскільки може захищати від дронів як стратегічні стаціонарні об’єкти, так і власне коштовні і вагомі системи озброєнь, наприклад ЗРС Patriot.

Якщо говорити про можливості США допомогти Україні у перехопленні дронів, варто вести розмову про закупівлю зенітного дрона Coyote від компанії Raytheon Coyote. Він має радіолокаційну головку самонаведення (майже перетворився на ракету). Нині це дрон із контейнерним запуском, який має розмах крила у 1,4 метра та важить 5,9 кг з яких на бойову частину може припадати до 1,8 кг. Він розганяється до 130 км/год, підійматися на висоту до 9 км, здатен пролітати до 80 км та баражувати у повітрі до 60 хвилин [11].

Ще один вагомий аспект для підвищення ефективності дронів-перехоплювачів у організації відповіді БАК Shahed. Більшість дронів-перехоплювачів потребують зовнішнього цілевказання, адже лише окремі моделі мають ефективні сенсори для самостійного виявлення цілі. То ж дрон має навести хтось інший. Ізраїль застосовує модульні РЛС типу ieMHR від RADA. Вони легкі, мобільні, інтегруються з дронами та зенітними системами. Польща закуповує BYSTRA — радари на базі бронеавтомобілів, які прикривають небо на низьких висотах. Туреччина має KALKAN-II — високоточну РЛС, яка працює в системі з Bayraktar. Україна має неабиякий потенціал. Один державний завод в Києві та низка приватних команд вже виробляють РЛС для фронту. Але немає головного — серійного національного виробництва, яке працює не «під замовлення волонтерів», а в інтересах армії як системи. Нині можна знайти повідомлення, що зараз на українські радіолокаційні станції дуже великий запит. При цьому військові їх дуже хвалять. Однак черга на отримання моделі з одного вітчизняного заводу вже становить 13 місяців, хоч ще пів року тому черга становила 6 місяців. Нашому виробнику не вистачає масштабування [12].

Станом на 14 липня 2025 року Україна законтрактувала десятки тисяч дронів-перехоплювачів, але наскільки відстає Міноборони?! Бо ці дрони з’являться у військових лише через кілька місяців [13].

Невиконані «домашні завдання» України

Якщо питання закупівель або отримання у допомогу західних озброєнь можна віднести до об’єктивних чинників (можуть не дати, не продати, затягувати з рішеннями), то питання наших розробок і виробництв – це історія не неякісних менеджмент. Як в Міноборони, так і у Мінстратегпромі – двох ключових відомствах, відповідальних за те, щоб армія мала передову зброю. Невчасні рішення та відсутність рішень – ось головні проблеми, навіть при наявності усвідомлення того, у який спосіб подолати проблеми.

Фахівці наголошують, що масштабування тих самих «приборкувачів шахедів» могло б розпочатися щонайменше з кінця 2024 року, а не з 27 червня 2025 року, президент Зеленський дав відповідні доручення. Не кажучи вже про те, що про перші спроби стало відомо ще на початку 2024 року: у лютому 2024 року бійці підрозділу безпілотних ударних систем “Аякс” 126-ї окремої бригади територіальної оборони вперше за допомогою FPV-дрона знищили російський ударний дрон літакового типу. За деякими даними, до кінця березня 2025 року було оприлюднено відео перехоплень вже понад 2,5 тисяч російських безпілотників розвідувального та ударного типів [14].

Але досі волонтери та фонди виконують те, що мали б здіснювати державні органи. У червні 2025 року українська група «Дикі шершні» виготовила велику партію дронів-перехоплювачів ударних безпілотників типу Shahed/«Герань» [15]. Загалом благодійникам вдалося зібрати 85 млн гривень, на які буде закуплено 395 дронів для перехоплення «шахедів» та ще 1500 зенітних FPV для перехоплення розвідувальних безпілотників.

Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак виокремлює ще таку проблему як відсутність центру прийняття рішень з розвитку безпілотних систем: «Проблема тут одна, і я про неї вже неодноразово говорив: у нас немає центру для прийняття рішень щодо усіх безпілотників. Розробники говорили про це вже досить давно: що має бути єдиний центр, щоб не чекати, коли питання дійде до ставки Верховного Головнокомандувача (президент України провів відповідну ставку і дав кілька доручень саме у сфері виробництва дронів-перехоплювачів лише наприкінці червня 2025-го), а щоб рішення міг приймати командувач Сил безпілотних систем. До речі, коли ним був пан Сухаревський, теоретично, він був готовий узяти це на себе. Але рішення так і не було прийняте» [16].

Побудова системи протидії дронам рф – що може зробити Україна, чим здатен допомогти Захід