Створення власного виробництва ракетного палива. Що це означає для України

13.05.2026

Опанування власного виробництва твердого ракетного палива як одного із ключових компонентів сучасних ракет, є значущим кроком до створення балістичних ракет та повернення Україні статусу потужної ракетної держави.

Автор:
Валентин Бадрак
директор Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння

Разом із двигуном тверде ракетне паливо (ТРП) фахівці відносять до критичних компонентів ракет та намагаються максимально уникнути залежності від іноземних постачальників. Тому не дивно, що компанія Fire Point, яка 2025 року також заявила про власні розробки балістичних ракет FP-7 та FP-9, майже відразу почала будувати новий завод у Данії для забезпечення своїх потреб у ТРП.

Загалом, у січні 8 вітчизняних компаній отримали фінансування Brave1 на розробку балістичних та зенітних ракет (з 18 компаній, що подавалися на конкурс). Не дивно, бо ракет ЗСУ потребують тисячі, тому можна не мати сумнів, що компанія, яка швидше опанує виробництва ТРП, матиме безперебійні замовлення.

Тож, коли стало відомо, що одна з приватних компаній будуватиме завод з виробництва ТРП, у фахівців здивувань не виникло. Адже участь у виробництві ТРП – це пряма участь у самій ракетній програмі, яка має пріоритетне значення для обороноздатності держави. ТРП використовується для спорядження балістичних ракет ОТРК “Сапсан”, ракетно-реактивної артилерії (модернізовані РСЗВ трьох типів) та відповідно у проектах нових типів керованих боєприпасів для РСЗВ (“Тайфун”» та “Тайфун-2”), а також у частині зенітних ракет. Скажімо, ту ж балістичну ракету для ОТРК “Сапсан” передано у серію, і вітчизняне ТРП для її виробництва точно не завадить.

Відомо, що виробництво ТРП – досить складний технологічний процес, до того ж – небезпечний. Але в означеній компанії кажуть, що передбачено постійні консультації з відомими інженерами Павлоградського хімічного заводу (ПХЗ нині відповідає за серійне виготовлення ТРП та твердопаливних двигунів). Однак ПХЗ знаходиться у прифронтовій зоні, і постійно під ракетними та дроновими обстрілами окупантів. Та й наявних можливостей ПХЗ не вистачить. Крім того, завод використовує старі виробничі технології. Йдеться про технологію так званої “п’яної бочки”, коли змішування в'язкого пального-зв'язуючого і окислювача проводять в ротаційних машинах: де-факто, крутиться бочка, куди завантажують компоненти і за рахунок гравітації іде їхнє перемішування. Бочку треба 5-6 годин крутити, і ще немає гарантії, що все добре перемішалося. Потім готовою масою заповнюють корпус двигуна. Далі витримують деякий час при підвищеній температурі (45-70°C) в термокамері з поступовим зниженням температури. До речі, за такою, вже архаїчною технологією, й досі йде виробництво ракетного палива в Росії. Тому актуальність нових технологій дуже висока.

При цьому відомо, що ведеться пошук інвестицій і технологій у проєкт ТРП. Експерти називають вдалою можливість застосування саме нових американських технологій як для стаціонарного виготовлення – що може становити до 700 тонн на рік, - так і мобільних установок, кожна з яких дозволяє виробляти приблизно 70 тонн на рік. Обізнані фахівці кажуть, що в цілому в США зацікавлені у такому проекті, тим більше, що поки ще можна швидко придбати сировину - в основі перхлорат амонію та каучук. Знаючи ракетний дефіцит України, американський бізнес ймовірно розраховує на гарантовані прибутки.

Так чи інакше, нове вітчизняне ТРП з’явиться. Але питання варто вирішувати невідкладно й системно. І тут було б важливим, щоб держава прийшла на допомогу, взяла участь хоча б у сприянні переговорного процесу, розв’язанні проблеми розширення наукової, лабораторно-вимірювальної, технологічної баз для покращення підготовки конструкторів і технологів, забезпечення їх необхідним арсеналом обчислювальної техніки. Бо трансформація у потужну ракетну державу – це справа всієї нації, питання політичної волі та створення формули системної роботи, із державно-приватним партнерством.

Створення власного виробництва ракетного палива. Що це означає для України

Автор:Валентин Бадракдиректор Центру досліджень армії,конверсії та роззброєння

Автор:
Валентин Бадрак
директор Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння