
Говорячи про сьогоднішні війни - російсько-українську і на Близькому Сході - доктор Гвосдев наполегливо пропонує їх оцінювати вірно. Щоб не помилитися історично. І не порівнювати, наприклад, нинішнього диктатора Путіна з диктатором минулого Гітлером, або війну сьогодення з Другою світовою. В цьому сенсі він посилається на шокуюче визначення професора Чиказького університету Пола Поаста, який сказав, що “світ перейшов від “світу у стані війни” до початкових етапів “світової війни”. І тут головне - правильно це твердження інтерпретувати.
Помилковим буде шаблонне мислення і апеляція до протистояння таборів або “вісей”. Типу, якщо існує “вісь” Китаю, Росії, Ірану та Північної Кореї (причому Венесуела була “колишнім членом”), припускається, що повалення Ніколаса Мадуро або стратегічний програш Росії в Україні буде сприйнято Китаєм за поразку, і Пекін відреагує на це відповідно. А це не так. Як і у відповідності до допомоги Києва країнам Близького Сходу. Бо ці країни не є союзниками України, і не повністю її підтримують - принаймні, досі не перервали торговельні та фінансові відносини з Москвою. Всі наразі чинять у своїх власних інтересах і ситуаційно.
Гвосдев пропонує порівняти сьогоднішню “світову війну” з минулою Семирічною, що відбулася в 1756-1763 роках між Великою Британією та Пруссією проти Франції, Австрії та Росії. Вона, на його думку, заклала підвалини сьогоднішньої війни. Вона була глобальною. Навіть з організацією “проксі”, як Іран це зробив з утворенням Хезболли в Лівані та хуситами в Ємені. Тоді, в XVIII столітті, в різні роки війни до неї підключалися Іспанія і Португалія, політичні утворення Західної Африки, Індійського субконтиненту та Далекого Сходу. А Росія взагалі перейшла на інший бік у 1762 році, “помирившись” з Пруссією і надавши їй війська для боротьби з Австрією. (Так само і зараз, коли країни Європи погодилися на війну США та Ізраїлю проти Ірану, а потім, як Іспанія та Італія, почали відмовляти у наданні своїх територій і баз для використання американської авіації в якості перевалочних пунктів).
І закінчилася Семирічна війна не в один день. І з різними результатами для кожного з учасників.
В статті виникло давно забуте слово “антанта” - “домовленості між державами про певний ступінь співпраці та координації, які не досягають консолідованого альянсу”. Гвосдев залучає більш точне і містке визначення, зроблене Терезою Феллон - “стратегічна близькість”. І саме про це Гвосдеву йдеться - про альянс, але не повний, про допомогу, але лише певну.
У фіналі він, будучи американцем, саме для американців та загалом США підсумовує і рекомендує. (Ми можемо присусідитися). “Велика Британія під час Семирічної війни навчилася використовувати гнучкі домовленості для управління глобальною динамікою влади, особливо, як протистояти загрозі одночасності в кількох театрах воєнних дій. Ці уроки служили британцям ще два століття — і саме їх Сполучені Штати мають враховувати, переходячи у більш багатополярне та нестабільне глобальне середовище”.
Зважаючи на те, що Велика Британія була два сторіччя справжньою імперією і “володаркою світових душ” - з середини XVIII століття і до середини ХХ-го, поки свою здатність владарювати не передала США, - всім варто уважно вивчити її уроки минулого, як заповідав філософ Джордж Сантаяна: “Хто забуває уроки історії, приречений на їхнє повторення”.
Джерело: nationalinterest.org