Виробництво за ліцензіями

24.06.2026

Сучасний світ розвитку озброєнь передбачає максимальне використання вже існуючих технологічних досягнень – шляхом закупівлі разом з іноземною зброєю прав виробляти цю продукцію на власній території.

Автор:
Валентин Бадрак
директор Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння

Історія з запуску ліцензійних виробництв не нова. Напевно, найбільш цікавим прикладом може слугувати Індія - її програма Make in India, що стартувала 2014 року, фундаментально трансформувала оборонно-промисловий сегмент економіки, надала країні передові технології і озброєння та перетворила її на сучасний центр оборонного виробництва. Як доказ дієвості колись технологічно відстала країна нині досить активно експортує зброю.

В Європі напевно найбільш активним здобувачем технологій стала Польща. Це державна доктрина, яка утворила довгий перелік сучасного озброєння або його компонентів, які виробляються за ліцензіями - переважно США, Велокобританії та Південної Кореї. Це, наприклад, башти 155-мм САУ AHS Krab - за ліцензією британської компанії BAE Systems, а шасі цієї ж САУ - за ліцензією південнокорейської Hanwha. 155-мм артилерійські снаряди виробляються за технологічної допомоги британської BAE Systems, замкнений цикл виробництва боєприпасів створюється з інвестиціями французької Eurenco.

Угоди з Південною Кореєю передбачають локалізацію та ліцензійне збирання танків K2 Black Panther та самохідних гаубиць K9 Thunder, з Фінляндією – ліцензійне виробництво бронетранспортерів на базі Patria AMV. За угодою з компанія MBDA UK відбувається ліцензійна передача технологій виробництва зенітних ракет CAMM-ER, включно з активними радіолокаційними ГСН та ПУ iLauncher. Що ж до ліцензій США, то йдеться про виробництво зенітних ракет PAC-3 MSE до ЗРС Patriot, ПУ M903 для цих систем, ПТРК Javelin, компонентів РСЗВ HIMARS та навіть компонентів до літаків F-35.

Що ж до України, ліцензійне виробництво має стати одним із ключових елементів розвитку ОПК. Відомо про запити Києва до Вашингтону щодо отримання ліцензій виробництва ракет до ЗРС Patriot та відмову. Однак, здається, ця опція має тенденцію до розблокування – завдяки успіхам Сил оборони на фронті. Так, останній саміт G7 підтримав передачу ліцензій Україні на виробництво озброєння, із акцентом на забезпечення ПРО та далекобійного озброєння.

Якщо американські ударні ракети – балістичні PrSM (або хоча б ATACMS) та крилаті AGM-158 JASSM, - є найбільш бажаними для локалізації виробництва, щодо ракет до ЗРС Patriot варто було б поміркувати. Бо Франція із Італією створити більш сучасний ЗРК SAMP/T NG, який цього року надійде Україні в якості допомоги. То ж, можливо, краще робити ставку на нього, адже його хочуть придбати вже близько 15 країн. Тим більше, що та ж Японія на локалізацію виробництва ракет PAC 3 для ЗРС Patriot витратила три роки від укладання угоди; стільки ж і Німеччина на організацію виробництва ракет PAC 2 GEM-T.

Україна вже на шляху до європейського ЗРК SAMP/T NG, а нині активно шукає можливість придбати радар Ground Fire 300 розробки французької компанії Thales. І це крок до локалізації виробництва ракет Aster 30, а з часом, можливо, й пускових цього комплексу.

У цьому контексті цікаві зауваження зробили фахівці Defense Express, відзначивши, що досвід Польщі є чудовим показником, коли надається доступ лише до малозначних компонентів Patriot, зокрема елементів транспортно-пускового контейнера, а процес опанування виробництва мікродвигунів розтягується на сім років. А от європейські країни вже демонструють більшу відкритість щодо співпраці. Тому для України актуальним була б локалізація виробництва важливих компонентів, наприклад, головок самонаведення для зенітних ракет для антибалістичної FP-7.x від Fire Point.

Так чи інакше, Україні варто будувати виважений підхід до ліцензійних виробництв – брати більш сучасне та більш технологічне. На виході має бути вже власноукраїнська продукція, створена завдяки розширенню компетенцій ОПК через доступ до передових технологій.

Виробництво за ліцензіями

Автор:Валентин Бадракдиректор Центру досліджень армії,конверсії та роззброєння

Автор:
Валентин Бадрак
директор Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння