Як сформувати єдиний центр розвитку безпілотних систем в Україні. Необхідні рішення та кроки

06.08.2025

Настав час кількість українських дронів трансформувати у якість: єдиний в державі центр має забезпечити автономність та інтеграцію штучного інтелекту у вітчизняні безпілотні системи.

Автор:
Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння

Як сформувати єдиний центр розвитку безпілотних систем в Україні. Необхідні рішення та кроки

Після того, як 31 липня 2025 року по Києву масово вдарили реактивні "Шахеди" (Shahed-238) з дальністю польоту до 2500 км, які надзвичайно складно збити через швидкість дронів у понад 500 км/год., черговий раз виникла ілюстрація вітчизняного відставання від противника у сфері розвитку і масштабування кращих інноваційних рішень безпілотних систем. Адже швидкість російських БАК робить неефективними наявні дрони-перехоплювачі, легкомоторну та армійську авіацію, і тим більше мобільні вогневі групи. А Росія почала налагоджувати виробництво свого аналога реактивного Shahed-238 - "Герань-3" лише з січня 2025 року.

Такі ж самі приклади є й на тактичному рівні, зокрема у масштабуванні дронів на оптоволокні та дронів-перехоплювачів.

В чому головні проблеми відставання, про які постійно твердять фахівці. У нас досі немає цілісної державної політики з розроблення та виробництва озброєнь, написав у липні 2025 року Юрій Касьянов, офіцер ЗСУ, радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки (1). Він зауважує: «Держава практично ніяк не опікується підприємствами, галузями військової економіки, не створює точок зростання, не будує заводських корпусів, не вкладає грошей у розвиток виробничої бази, не навчає працівників (а системи профтехосвіти в нас немає), не створює виробничих ланцюжків, не забезпечує сировиною та компонентами виробників — крім окремих обраних і часто корумпованих». Через розпорошеність зусиль і величезну кількість компаній – виробників безпілотних систем цілком слушним виглядає закид журналіста і засновника проекту “Наші гроші” Юрія Ніколова, який 31 липня висловив припущення, що ринок дронів в Україні та розподіл коштів на їх закупівлю містить корупційну складову. «Навіть я та мої колеги, при усьому нашому досвіді не можемо отримати інформацію, хто і яким чином в Україні взагалі формує державне замовлення на дрони. … Яких дронів на 100 мільярдів, по якій ціні, - ніхто не знає, бо це одна з найбільших війкових таємниць. … Так по суті це абсолютно корупційна комерційна таємниця. Якби вона не була така таємна, то у нас би і у виробництві дронів багато чого можна було б змінити. Але не змінюється…» (2).

Це точка, де ми зараз стоїмо. І вона показова, вказує на необхідність швидких змін.

Але практично ще з другої половини 2023 року, коли міста України почали «захлинатися» від дронових атак на тлі визнання потужних досягнень «Армії дронів» Михайла Федорова, фахівці почали говорити про необхідність створення єдиного державного органу, який би виробляв, формулював і провадив єдину державну політику в галузі дронів.

Начебто військово-політичне керівництво держави почуло експерти заклики, бо в лютому 2024 року було створено Сили безпілотних систем (СБС). За логікою саме там мав би формуватися згаданий центр. Спробуємо оглянути ситуацію.

Передусім, чому саме Сили безпілотних систем СБС мають перетворитися на головний центр розвитку безпілотних систем в державі? І чи є в СБС такий потенціал?

По-перше, тому, що саме безпілотні системи (БС) з середини 2023 року і до сьогодні складають основу збройного потенціалу Сил оборони України (СОУ) – ними виконується понад 50% бойових задач на полі бою. А в деяких операціях з ураження об’єктів противника, зокрема у площині deep strike – 80 – 100%. Через неспівставно меншу вартість самих безпілотних авіаційних комплексів (БАК), морських роботизованих комплексів (МРК) та наземних роботизованих комплексів (НРК) із системами озброєнь противника або їх об’єктами, а також можливістю масового застосування сучасних безпілотних систем можна стверджувати, що вони як основа «москітних стратегій» відчутно вплинули на сучасне поле бою. Крім того, нерідко можна говорити й про порівняльно меншу вартість дронів-камікадзе з боєприпасами для артилерії (500 – 1000 доларів за FPV-дронів проти 6 - 8 тисяч доларів за один снаряд 155 мм у 2024 році) створює передумови, коли дрони здатні виконувати функції артилерії та інших засобів ближнього бою на фронті (наприклад, ПТРК та іноді бронетехніки). І хоча нерідко вага дронів на полі бою збільшується саме внаслідок дефіциту інших систем озброєнь та боєприпасів, а БС не є абсолютною панацеєю в переозброєнні СОУ, вітчизняна «дронова доктрина» значною мірою вплинула на перебіг подій війни. Однак на тлі потужних і креативних рішень, питання відбору найкращих рішень, їх розвитку та промислового масштабування гальмується. Ця проблема стає особливо чутливою на тлі очевидних успіхів противника у цій площині. Саме тому розвиток «дронової доктрини» має стати системною й безперервною роботою держави. Розв’язання питання розвитку БС має призвести до технологічних переваг Сил оборони.

По-друге, вже станом на серпень 2024 року, в СОУ було 170 типів тільки БАК (згідно з командувачем СБС Вадимом Сухаревським), а кількість розробників і виробників БАК зросла до 200 підприємств, кількість розробників і виробників наземних НРК зросла до понад 30 компаній нині. Зрозуміло, що такі кількості з’явилися стихійно й переважно завдяки пориву бажання захистити державу у будь-який наявний спосіб. До того ж, з’явилася ціла низка нових стартапів, яким також надається фінансова підтримка. І це без урахування витрат іноземних держав, які нерідко постачають дублюючі БАК, НРК. Однак нині це вже не просто надмірна кількість, яка поглинає велетенський ресурс держави – наявна безсистемність у галузі створення й розвитку безпілотних платформ призводить до закупівлі неефективних і вже застарілих дронів та до закупівлі за завищеними цінами. Це сигнал щодо необхідності негайного втручання держави у ситуацію з метою налагодження регулювання та переходу від закупівлі «усього, що є, до того, що потрібно». Крім того, левова частина розробників і виробників дронів – приватні компанії, то ж ще один сигнал полягає у необхідності негайного удосконалення державно-приватного партнерства. Цілком очевидно, що для подальшого розвитку безпілотних систем потрібна прискіплива ревізія досягнень та створення умов для уніфікації дронів різного функціоналу. В першу чергу для зменшення фінансового навантаження, але також і для забезпечення сталого розвитку безпілотних систем, зростання технологічності БАК, НРК, МРК. Держава, яка до 2025 року фактично не мала військово-технічної політики щодо БС та жодного разу упродовж російсько-української війни не виступила інтегратором розвитку нових БС, має докорінно змінити підходи та виступити координатором для розвитку і удосконалення усіх типів дронів.

По-третє, цілком очевидним стало усвідомлення, що державі повинен існувати єдиний координаційний центр розвитку безпілотних систем, і він має формуватися саме в Міністерстві оборони. За великим рахунком, саме таке рішення й вже прийняте – створенням Сил безпілотних систем як окремого роду ЗСУ. Однак це рішення потребує наповнення чітким змістом та побудовою вертикалі – поки що у цій площині майже повністю відсутній прогрес. Першочергова роль Міноборони є не просто логічним твердженням, а власне непохитною аксіомою. Бо саме Міноборони відповідає за забезпечення армії зброєю та усім необхідним для ведення війни. І саме Міноборони отримує зворотній зв’язок з фронту та аналізує (принаймні має аналізувати) через Генштаб ЗСУ та свої аналітичні структури ефективність та якість застосування озброєнь на фронті. Саме Міноборони є головним державним замовником зброї та усіх безпілотних систем, і цілком очевидно, що саме військове відомство має очолити координацію вітчизняних розробок та виробництв усіх безпілотних систем, як і інших озброєнь.

Вихідні дані для розвитку БС в Україні

Упродовж більш ніж 3,5 років широкомасштабної війни в Україні утворилася практика, коли окрім Міноборони, для розвитку безпілотних платформ в умовах відсутності військово-технічної політики (ВТП) почали спрямовувати власні зусилля Міністерство цифрової трансформації, Служба безпеки України та Головне управління розвідки Міноборони (ГУР МОУ). Як не дивно, саме Мінцифри стало лідером розробок після того, як у липні 2022 року започаткувало «Армію дронів» - спільно з Міноборони, Генштабом ЗСУ, Держспецзв’язку в межах фандрейзингової платформи UNITED24 оголосило перший збір на безпілотники для СОУ - його підтримали донори зі 100 країн. В результаті вдалося забезпечити БАК понад 200 підрозділів. У квітні 2022 року в Україні почалися демонстрації перших морських та підводних дронів. У 2023 році з’явився перший конкурс Drone Hackathon – де-факто перші в історії ОПК України спроби поставити завдання науково-промисловим структурам з боку замовників (це була майже аналогія практики американського Агентства передових оборонних розробок DARPA). Але Мінцифри працювало переважно з невеличкими фірмами приватного сектору та стартапами, тому ці проєкти не могли бути капіталоємними та передбачати створення потужних серійних виробництв. Водночас, досвід Мінцифри став важливим поштовхом - за два роки через «Армію дронів» до Сил оборони України потрапив понад мільйон різних дронів, тому і нині фахівці дронової галузі справедливо вважають, що саме цей проєкт відіграв головну роль у постачанні фронту дронів.

Зі свого боку, СБУ та ГУР МОУ стимулювали розробки та розпочали промислові виготовлення морських надводних дронів (або МРК – морських роботизованих комплексів. Пізніше ці відомства опікувалися розвитком і деяких типів БАК. До розвитку дронів на своїх рівнях долучилися, Мінстратегпром з АТ «Укроборонпром», НГУ та ДПСУ. Окремо кожен вид Збройних сил, ССО, і навіть СЗР (Служба зовнішньої розвідки) почали здійснювати власні спроби у розвитку БС.

Однак станом на середину 2024 року виявилося, що незважаючи на такі масштаби зусиль та виробництво в Україні сотень тисяч різних дронів на місяць, багато з них є неефективними або застарілими внаслідок високої динаміки війни та змін полю бою. При цьому противнику вдалося нейтралізувати частину досягнень українських компаній та перехопити ініціативу у розвитку та масштабуванні нових БАК. Крім того, виявилося, що разом із ВТП у галузі БС мають паралельно розвиватися і засоби РЕБ та програмування, зокрема втілення у БС елементів штучного інтелекту (ШІ).

До того ж, виявилася ще одна проблема як результат відсутності державної ВТП щодо БС – в Україні майже «на нулі» залишається створення власного виробництва комплектуючих і матеріалів для дронів. В результаті понад 80 % комплектуючих, матеріалів, технологій і софту в українських дронах залишаються імпортними через понад більш ніж 3,5 роки широкомасштабної війни. Політика замовників, що досі орієнтована на закупівлю максимальної кількості дронів за мінімальною ціною, ніяк не стимулює розвитку вітчизняного ринку комплектуючих, вказують фахівці галузі.

Це призвело до втрати ролі лідера та війні у розвитку БС. Росія першою застосувала дрони з автозахопленням цілі, почала використовувати так званий машинний зір. У противника раніше, ніж в Україні, з’явилися FPV-дрони, що керуються за допомогою оптоволокна та відповідно є стійкими до РЕБ. В Україні тільки наприкінці 2024 року з’явилися результативні перехоплювачі дронів типу «шахед», але значні проблеми із їх масштабуванням. В середині 2024 з’явилися аналоги російського БАК «Ланцет», хоча в самій РФ вже відбулася масштабна модернізація згаданих типів БАК та розгорнуті додаткові промислові потужності, зокрема в м. Іжевськ.

У жовтні 2024 року зафіксовано різке зниження ефективності далекобійних безпілотниками-камікадзе, хоча ще два – три місяці тому ефективність, за визначенням фахівців, складала 30–40% (жовтні 2024 року її оцінювали на рівні 3–5%, що пов’язують зі створенням противником масштабних та потужних радіотехнічних полів глушіння дронів, а також підміни (спуфінгу) сигналів супутникової навігації). В Україні не подолана проблема ефективного використання інерціальної системи наведення при реалізації ударів БАК на великі відстані. При тому, що проєкти західних партнерів, які потрапляють в СОУ, мають такі розробки. Наприклад, американський проєкт Phoenix Ghost, який передбачав дозовані постачання з 2022 року Силам оборони України сімейство ударних безпілотників різного радіусу дії, містить такі технології. «Усі ударні безпілотники AEVEX використовують візуальну навігацію, котра автономно ідентифікує наземні орієнтири, забезпечуючи точне позиціонування та визначення шляху без використання GPS», - вказували заокеанські партнери, тобто вирішити таке питання шляхом розгортання ВТС в цілому можливе.

З червня 2024 року СОУ почали ефективно перехоплювати російські розвідувальні безпілотники (Орлан, ZALA, Supercam) українськими дронами-мисливцями, але після березневої втрати двох ПУ Patriot, РСЗВ HIMARS та вертольотів Мі-17.

Однією з причин наявного відставання фахівці називали стимулювання перспективних безпілотних технологій через Brave1 – така форма має обмежені масштаби, а крім того, державна ділянка Brave1 не має достатнього рівня власної експертизи. Взагалі, в Україні немає жодного державного органу, який би виробляв, формулював і провадив єдину державну політику в галузі дронів. Відповідно, без належного аналізу відсутнє й ефективне планування та вкладання необхідних фінансових ресурсів у цей критично важливий напрям.

При цьому фахівці галузі та й самі експлуатанти БС вказують на ще одну проблему – майже повну відсутність кооперації між силовими відомствами, які розробляють та застосовують БС. Попри проведення спільних атак на об’єкти противника в його глибокому тилу, навіть зграями дронів, силові структури України конкурують між собою за будь-який успіх, і ця конкуренція заперечує будь-який обмін інформацією чи досвідом, тим більше, проведення аналізу та виявлення найкращих інноваційних рішень, які можна було б масштабувати. Отже замість досягнення більших бойових успіхів і зниження втрати безпілотників поглиблюється відставання України від противника у галузі БС.

На жаль, слід визнати і існування низки негативних факторів, які підривають ключову роль саме військового відомства у розвитку БС та й пріоритетних для СОУ озброєнь в цілому. Наприклад, повідомляючи про постачання на фронт мільйону FPV-дронів, Президент України спирався на звіт свого радника, колишнього міністра стратегічних галузей промисловості О. Камишіна, що є свідченням: не Міноборони є першоджерелом та ключовим відомством у створенні та реалізації ВТП. Нині з’явилися нові шанси у зв’язку із підпорядкуванням Міноборони ліквідованого Мінстратегпрому.

Але досі існує необхідність збільшення уваги військово-політичного керівництва країни до пріоритетних програм переозброєння – ракетної, дронової та боєприпасної. Адже час домінування FPV-коптерів на полі бою практично добігає свого логічного завершення – на зміну їм вже «завтра» (як прогнозують фахівці, за кілька місяців) прийдуть повністю автономні, начинені штучним інтелектом безпілотні платформи. То ж необхідні негайні рішення щодо кардинальних змін у безпілотній галузі, розвитку БС та створенні нової генерації конструкторів і експлуатантів.

Питання далеко виходить за межі тільки подолання відставання від РФ у галузі безпілотних платформ. В найближчі півроку очікується якісний стрибок у розвитку мікроелектроніки й технологій штучного інтелекту, які можна застосовувати в дронах, і відставання в галузі дронів може призвести Україну до поразки у війні.

Кроки, потрібні для створення системи розвитку безпілотної техніки

Єдиний в державі центр щодо розвитку і застосуванню безпілотних платформ може і має бути створений в СБС. До нього необхідно набирати фахівців із розробок та виробництв, а також експлуатантів (тобто військових із досвідом застосування безпілотних платформ і засобів РЕБ на війні).

Передумови для розвитку центру вже існують. СБС створені. З серпня 2024 року Міноборони України працює над створенням єдиного центру управління всіма безпілотниками на полі бою в режимі реального часу (це, звісно не відміняє проведення власних операцій з боку СБУ та ГУР МОУ, але усі потоки інформації для аналізу застосування безпілотних платформ та робота над уніфікацією їх має зосередитися саме в СБС). Але найважливішим елементом такого розвитку має стати всебічна підтримка СБС як єдиного державного центру військово-політичним керівництвом країни. Що означає в першу чергу забезпечення його якісними кадрами та розгортання координації і взаємодії не тільки між різними родами та видами ЗСУ, але й між підрозділами БС інших міністерств і відомств. Першими кроками мають стати ретельно розроблені документи й настанови щодо ВТП у галузі БС, бачення їх розвитку та використання.

Крім того, для створення конкурентоспроможних і ефективних на полі бою БС, держава має забезпечити вкладання значних фінансових ресурсів у вітчизняні розробки БС, відповідного обладнання та підготовку інженерних кадрів. А також ефективну кооперацію українських розробників і виробників із західними партнерами, в тому числі придбання ліцензій на виробництво окремих елементів та комплектуючих БС, готових модулів та софту. Фахівці вказують на можливість отримання важливих для України технологій від виробників країн НАТО (та й інших країн) – в обмін на доступ до результатів реальних бойових застосувань дронів.

У зв’язку з цим збір та аналіз інформації щодо безпілотних технологій та засобів боротьби з ними має зосереджуватися в СБС. Так само, як і збір та аналіз інформації щодо застосування дронів. А також збір та аналіз інформації щодо трансформації бойових підрозділів в умовах дронової війни.

Перша місія СБС має полягати у визначенні класів БС і проведення конкурсів – не тільки на найкращі зразки в БС, але й на найкращі елементи, які можуть використовуватися для кількох або багатьох типів БС. Зокрема, йдеться зв’язок, навігацію, системи наведення, програми та елементи ШІ. Фахівці галузі вказують, що противник досить оперативно здійснив вибір кількох ключових бортів БАК та забезпечив масові виробництва. І це зовсім не означає відсутність удосконалень та модернізації БС невеличкої лінійки.

У зв’язку з означеним фахівці вказують на необхідність застосування адміністративних механізмів задля оперативного розроблення та створення найкращих зразків у заздалегідь визначених класах – це і означає виконання державою ролі координатора та інтегратора. Коли, наприклад, за модульним принципом, для кількох класів БС будуть обрані однакові системи навігації та зв’язку, або програмування чи система ідентифікації цілей. Показово, що практично усі розробники та виробники БС готові до постачання якогось окремого елементу для нового БС, що створює під координацією держави інший розробник чи виробник БС – в даному етапі вже йдеться про створення нової безпілотної платформи. Але застосування такого підходу припинить хаотичне створення розрізненими командами схожих БС, з багатократним дублюванням рішень.

Скажімо, спеціалісти вже понад рік нині пропонують такі класи БАК (цей перелік може стати базовим для проведення подальших дискусій серед професійних експлуатантів дронів за участю розробників і виробників).

Універсальний розвідувально-ударний дрон-коптер легкого класу на кшталт DJI Mavic.
Дрон розвідки та спостереження середнього класу, який також може застосовуватися бомбардування позицій противника на полі бою шляхом скидання боєприпасів.
Масовий FPV-коптер – дрон-камікадзе у різних версіях по дальності та потужності (0 – 25 км з БЧ 3 – 15 кг).
БАК-ретранслятор на базі коптера середнього класу.
Електричний літак-розвідник середнього радіуса дії (до 100 км), який також можна виготовляти у варіанті «літак-камікадзе» поля бою.
Літак-бомбардувальник середнього радіуса дії багаторазового використання (до 300 км з БЧ 20 – 50 кг).
Дрон-виснажувач ППО (як мішень та приманка).
БАК для дистанційного мінування.
БАК-камікадзе для ураження на відстанях 500 – 2000 км з БЧ 30 – 100 кг.
Багаторазовий БАК вертолітного типу з радіусом дії 80 км із комплексом протитанкового озброєння.
Розвідувально-ударний висотний БАК дальнього спостереження та розвідки з радіусом дії 1000 км та стелею висоти 10-15 км, озброєний крилатими ракетами та керованими бомбами (корисне навантаження у 2-3 тонни).

СБС мають виправити ситуацію із стандартизацією БАК за розміром (рама), потужністю моторів, вантажопідйомністю та дальністю застосування. При цьому електронне обладнання може використовуватися за модульним принципом оснащення. Наступним кроком єдиного центру БС стане втілення зобов’язання для виробників виготовляти саме стандартизований продукт із необхідними параметрами, тобто забезпечення модульного збирання БАК. З цим завершиться період використання сотень або навіть тисяч однотипних дронів різної зборки від різних постачальників. Не виключено, що за ліцензіями лідерів (в тому числі, і іноземних) такі стандартизовані БАК зможуть збирати сотні різних підприємств. Важливим є те, що СБС застосує підхід експлуатант, після проведення аналізу застосування існуючих типів дронів. Експертиза військових та їх прогнозування розвитку технологій і тактики бойового застосування самих БС має стати орієнтирами для розробників і виробників безпілотних платформ – авіаційних, морських та наземних. При цьому стандартизація окремих систем - зв’язку, навігації, систем наведення, двигунів, апаратури розвідки, боєприпасів, - може дозволити їх застосування та різних типах БС, наприклад, однакових на БАК та НРК. Зрозуміло, що Командування СБС буде вимушене проводити також і практичні випробування (можливо в умовах реальної війни).

У такий спосіб фактично має впроваджуватися система прогнозування розвитку технологій БС, а з нею – планування закупівель дронів за необхідними параметрами. Наприклад, ефективні у 2022- 23 роках надводні дрони катерного типу втратили ефективність внаслідок організації противником протикатерної оборони з використанням авіації, швидкісних катерів-перехоплювачів і бонових загороджень. А це означає, що потрібно дуже швидко розробляти та впроваджувати підводні безпілотні човни міні класу.

Необхідно мобілізувати інженерний та конструкторський слад. Адже відомо, що Над удосконаленням «шахеда» в Росії працюють понад 400 фахівців - конструкторів планерів, розробників двигунів, електронників, програмістів. Над створенням і вдосконаленням українських далекобійних дронів, яких у нас із десяток різних типів, працює вдвічі менше інженерів у двох десятках напівгаражних компаній. Не дивно, що українські дрони не долітають до Москви, вказують фахівці (3).

Окремо слід говорити про удосконалення системи підготовки пілотів (або екіпажів) БС. Як вважають фахівці, підготовка має бути двоетапною: перша стадія має охоплювати базове навчання на базі навчальних підрозділів СБС або в приватних структурах під координацією СБС, друга – безпосередньо у командуваннях або частинах, де БС будуть застосовуватись. Очевидною також є необхідність визначення та встановлення для операторів кількох військово-облікових спеціальностей. КСБС від імені держави повинне на базі наявних шкіл розбудовувати мережу підготовки операторів БС (у жовтні 2024 року в Україні сертифікували першу приватну школу підготовки операторів БАК - Global Drone Аcademy, яка надаватиме випускникам відповідну військово-облікову спеціальність). Очевидно, що принаймні певний час, до остаточного оформлення системи тренд щодо використання приватних шкіл для навчання набиратиме обертів. Однак керівна та координуюча роль має бути за СБС. А відповідні програмні документи в галузі навчання операторів БС має затверджувати Генштаб ЗСУ.

Майже одразу після призначення новий командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді представив стоденний план розвитку цього роду військ (4). Серед іншого, він вже включав елементи чіткої стратегії, зокрема, з липня 2025 року анонсувався початок роботи в єдиній електронній системі планування, аналізу, координації, управління та звітності. А ключовим елементом плану є поетапне розгортання впливу СБС у тактичній та оперативній глибині, до того ж у підрозділах заплановано 12 рівнів застосування — від розвідки, радіоелектронної боротьби, радарних систем і протидії ворожим БАК до дистанційного мінування та протипілотних груп.

Отже, перші кроки зроблені – надалі багато чого залежить від того, які повноваження отримає СБС та їх командувач.

Як сформувати єдиний центр розвитку безпілотних систем в Україні. Необхідні рішення та кроки

Автор:Центр досліджень армії,конверсії та роззброєння

Вихідні дані для розвитку БС в Україні

Кроки, потрібні для створення системи розвитку безпілотної техніки

Автор:
Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння